24-річний старший лейтенант Володимир Демченко, позивний Демон, помер у реанімації 10 червня 2023 року. 17 липня 2022-го під час виконання бойового завдання у Харкові потрапив під обстріл ворожих «Іскандерів». Офіцера засипало уламками, він отримав тяжку черепно-мозкову травму, забої, переломи. Довго лежав в реанімації, переніс кілька операцій. 14 лютого 2023 року переїхав у відділення реабілітації в Олександрівську лікарню. Там навчився заново говорити, їсти, пити, вдягатися. Почав вчитися ходити. А 23 травня йому зробили наступну операцію на головному мозку, після якої він впав у кому. Врешті серце воїна не витримало.

Володимир народився і жив у Києві. З боку батька всі чоловіки були військовими офіцерами – тато, дядько, дід і прадіди, тож змалку знав ціну незалежності своєї країни. З дитинства займався плаванням і любив спорт. Навчався у Технічному ліцеї Києва. З відзнакою закінчив НТУУ «Київський політехнічний інститут імені І.Сікорського» за спеціальністю «Теплоенергетика. Енергетичний менеджмент та інжиніринг теплоенергетичних систем». Паралельно пройшов навчання на військовій кафедрі, став офіцером запасу. З 20 років працював на посаді провідного інженера в Інституті технічної теплофізики НАН України.

11 лютого 2022 року чоловік підписав контракт з теробороною. Службу ніс у лавах 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був офіцером групи планування штабу. В перший день вторгнення, 24 лютого 2022-го, не зміг стати на захист через хворобу, тому приступив до служби 1 березня. Батькам сказав, що зараз немає іншої роботи, ніж захищати Батьківщину, і він не хоче сидіти вдома, коли інші йдуть на фронт. Після звільнення Київщини разом із побратими вирушив на Харківщину. Від'їжджаючи, сказав батькам: «Ви будете мною пишатись».

За час служби Володимир був нагороджений медалями «За оборону міста-героя Харків», «За вірну службу» ІІІ ступеня, відзнакою «За відвагу».

«Володя ніколи не був байдужим до чужого горя і намагався допомагати людям. Він хотів присвятити життя військовій справі. Якщо потрібно було виконати якесь завдання, то для нього не існувало ніяких перепон. Він міг зайти в кабінет до старшого офіцера, коли інші боялись, і вирішити всі необхідні питання. Професійно підготовлений, скрупульозний, сумлінний та уважний офіцер. Займався плануванням оборонної операції, допомагав батальйону з організацією оборони та підготовкою відповідних документів. Принциповий і справедливий у вирішенні будь-яких питань Володимир Демченко був винятковою людиною – сильною особистістю, хоробрим воїном, свідомим патріотом. Він все робив для майбутньої Перемоги України!» – таким запам’ятався офіцер своїм побратимам.

За словами одного з побратимів, 17 липня 2022 року, за п’ять годин до обстрілу, Володимир розповів, що йому наснився сон, де він бачив себе на підлозі в коридорі, всіяному уламками. Коли його витягли з-під завалів, поклали саме в такий коридор, про який він розповідав.

Володимира поховали у рідному Києві.

У нього залишилися батьки, інші рідні, друзі й побратими.