22-річний старший лейтенант Володимир Даценко, позивний Даценіо, помер 14 березня 2022 року в лікарні внаслідок отриманих напередодні поранень. Тоді російські окупанти завдали ракетного удару по території Міжнародного центру миротворчості та безпеки на Львівщині. Офіцер, який знаходився там при виконанні службових обов'язків, закрив собою побратима, однак сам отримав чисельні опіки.

Володимир народився у Вінниці. З дитинства мріяв про військову кар’єру. Після здобуття середньої освіти вступив до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Цікавився історією. Захоплювався автомобілями та всім, що з ними пов'язано.

Після випуску офіцер служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців Збройних Сил України. Воював в ООС. У січні 2022 року був переведений до Яворівського полігону, де знаходиться Міжнародний центр миротворчості та безпеки.

З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир продовжував виконувати свій військовий обов’язок.

«Вовчик був надзвичайно яскравою та доброю людиною. З дитинства він мріяв стати військовослужбовцем. Курсантські роки були нелегкі, але цікаві. За роки навчання в академії у
Володимира залишилося багато товаришів, знайомих військових капеланів, командирів, які в подальшому житті стали друзями. Пройшов нелегкий шлях ООС, згодом був переведений до Яворівського військового полігону. Тоді з гордістю, але водночас крізь сльози Володимир говорив рідним: «У мене немає втрат, усі мої хлопці залишилися живими». Ось, що було для нього головне – вберегти життя людей. «Таких командирів, як Володимир, на жаль, дуже мало. Ви виховали справжнього офіцера» – це слова колег. 24.02.22... лише короткі телефонні розмови... У мене все добре, як ви?? 13.03.22 03:47 повідомлення мамі на телефон: масштабна повітряна тривога, піднімай усіх. Це була остання переписка. Зранку телефон Володі не відповідав. Близько 5 ранку ракетами окупанти обстріляли Яворівський полігон. Ніхто із рідних не міг подумати, що із Володею щось трапилось, адже він гарно підготовлений, пройшовши ООС, завжди йшов іншим на допомогу… 14 березня біля першої години ночі серце молодого хлопця перестало битись… Що було далі... крик, плач, сльози усіх, хто знав Володимира», – розповіла сестра загиблого Марія.

Поховали офіцера в селі Бруслинів на Вінниччині.

У Володимира залишилися батьки, сестра та донечка, яку він так і не побачив.