51-річний Володимир Поливода загинув 25 березня 2022 року у бою під Ізюмом на Харківщині. Захисника отримав мінно-вибухову травму, той бій тривав безперервно дві доби.

Володимир народився у місті Ірпінь Київської області. Закінчив юридичний факультет Міжрегіональної академії управління персоналом. Після випуску працював юристом, з 2013 року став адвокатом. Захоплювався боксом і рибалкою.

Ще з 2014 року планував піти в АТО, але дружина завагітніла, згодом народилася донька. Чоловік залишився з родиною.

У перший день повномасштабної війни Володимир пішов до військкомату у Києві, щоб потрапити до лав ЗСУ. Йому відмовили у призові, оскільки не мав бойового досвіду. 25 лютого чоловік вивіз родину до Житомира, знайшов їм укриття, а сам пішов удруге вже до Житомирського військомату.

Так врешті Володимир став військовослужбовцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади та вирушив на війну. Обіймав посаду водія. Попросив родину виїхати до Польщі, йому тоді буде спокійно. Дружина і донька так і зробили.

«З того часу для нас з донечкою світ став зовсім іншим. Я не знаю, чи буде колись добре, але так як з ним, вже, на жаль, ніколи не буде. У кількох рядках описати неможливо, яка це була людина і як він любив нас з донечкою. Шостий місяць вже, як мого героя не стало, а я не можу заспокоїтися. Я не знаю, хто б ще так сильно любив Україну, як він. Завжди плекав нашу мову, був борцем за її чистоту. У родині сам виправляв, коли хто застосовував русизми і завжди просив: виправляйте мене, якщо я невірно говорю. Хотів, щоб донечка з народження увібрала чистоту нашої мови. Завжди його дратував імперський шовінізм Росії. Багато знайомих мені говорять: «Чому ти не спинила його?». Відповідь у мене одна: «Якби я своєму герою тоді сказала: не йди, не захищай, я б була недостойна свого героя», – розповіла дружина Олена.

Поховали захисника на Алеї Героїв Лісового кладовища у Києві.

У Володимира залишилися батьки, дружина та 7-річна донечка.