37-річний молодший сержант Володимир Лисенко, позивний Файзер, помер 8 жовтня 2022 року під час короткої відпустки після важких боїв на Харківщині. Через перевтому і стрес у захисника не витримало серце.

Володимир народився у місті Пологи Запорізької області. З дитинства обожнював військову справу, цікавився технікою. Після школи здобув фах столяра-паркетника у Запорізькому професійно-технічному училищі № 31. Працював на будівництві, захоплювався технікою. Любив грати у стратегії. Працював водієм-експедитором у Запоріжжі. У вільний час любив рибалити.

У 2014-му після Революції Гідності Володимир приєднався до «Правого Сектору» у Запоріжжі. У 2015 році пішов служити ще з початком російсько-української війни. Воював в АТО/ ООС. Під час повномасштабної війни був командиром бойової машини у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді. Обороняв Донеччин, вивів побратимів з воорожого оточення під Верхньоторецьким, за що був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, який так і не встиг отримати.

У жовтні отримав 4 дні відпустки та поїхав додому.

«За 8 років війни мав 8 контузій і кілька поранень. Після останніх боїв я бачила, що він був вже сильно виснажений. Це сильно вплинуло на його здоров’я. Усі вважали його зачарованим, бо він міг вийти з будь-яких передряг. Приїхав щасливий такий, весь аж світився. Він дуже любив Україну», – розповіла мама захисника Світлана.

7 жовтня востаннє бачився з рідними і сказав, що почувається сильно втомленим. Але поїхав до побратимів у Дніпрі. А наступного дня помер. Володимир заправив автомобіль, від’їхав від заправки та зупинився, щоб поговорити з дівчиною. У цей момент його серце зупинилося. Чоловіка так і знайшли за кермом з телефоном у руці.

«Лікар сказав, що він такого не бачив. У Вови було серце 90-річного чоловіка. Він був весь час у напруженні, і серце не встигло перезапустится за цю відпустку», – додає Світлана.

Поховали військовослужбовця у місті Павлоград Дніпропетровської області.

У Володимира залишилися мама, вітчим, дві сестри, кохана дівчина.