top of page
Володимир Гаврилюк

Володимир Гаврилюк

13 грудня 2022 р.

«Кримський козак» Володимир Гаврилюк загинув 13 грудня 2022 року під час боїв з окупантами в районі села Терни на Донеччині. 7 січня 2023 року воїну мало виповнитися 43 роки.

Володимир народився у селі Степанівка Вінницької області. Закінчив Вінницький транспортний коледж. З 2000 року жив у Криму, навчався у Кримському гуманітарному університеті. Чоловік мав сильні проукраїнські погляди, тому возив сина через всю Ялту в єдиний у місті україномовний дитячий садок. Майстрував бандури та кобзи, сам навчився грати ни них і співав дітям колискові. Був учасником Євромайдану. Після російської окупації півострова родина Гаврилюків переїхала на Вінниччину.

Чоловік не зміг залишитися вдома під час війни 2014-го, тому добровольцем поїхав на фронт. Брав участь в АТО у складі батальйону «Золоті ворота». Згодом оселився у Вінниці, де служив у патрульній поліції.

З перших днів повномасштабного вторгнення російських військових Володимир пішов до військкомату. Приєднався до підрозділу територіальної оборони Збройних сил України. Він весь час прагнув щось робити та йти в бій. За словами командира, боєць відповідально виконував завдання та був відважним воїном.

13 грудня Володимир пішов на завдання, з якого не повернувся. Перед тим сказав побратимам, які не хотіли туди йти: «Хто, як не ми. Хто підтримає хлопців? Для чого ми тут?». За кілька днів дружина Юлія почала пошуки. Певний час Володимир був безвісти зниклим. А вже наприкінці грудня за програмою обміну окупанти повернули тіло Гаврилюка. Юлія впізнала його за нестандартним кулоном – бронзовим тризубом у формі птаха на чорному мотузочку. Вона зазначає, що чоловік сильно хотів потрапити додому на Новий рік, Різдво і свій день народження. Хотів провести свята з дітьми та у родинному колі. Але вже не судилося.

«Справжній козак у 21-му столітті: з класичною чуприною, розкішними вусами і відважним серцем. Як принципову, правильну і чесну людину згадують Володимира його військові побратими, рідні, друзі і навіть ті, хто лише на короткий час перетнувся з ним у житті», – написали у Ветеранському просторі.

«Мій коханий. Наш герой. Наш захисник. Ти з першого дня пішов боронити нашу землю. Не уявляю життя без тебе. Таких, як ти, просто більше нема… Спочивай з миром, ти багато встиг зробити в житті, окрім як почати радіти нашим здобуткам. Нарешті ти отримав спокій. Ти так мріяв на Різдво запалити багаття у змурованому тобою каміні, зібрати всю сім'ю в цій залі, яку ми разом будували. Твоє крісло-гойдалка чекало тебе. Ми підготувались з донечкою всупереч передчуттям... А ти приїдеш, збереш гостей, але без багаття і радощів», – написала дружина полеглого воїна Юлія.

Поховали Володимира у рідному селі Степанівка на Вінниччині.

У захисника залишилися дружина та двоє дітей: син Вова і донька Аня.

Підтримати родину

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Терни, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page