Старший лейтенант Владислав Воронін, позивний Вудсток, загинув 29 листопада 2023 року в селі Степове Донецької області. Він командував групою бійців, стримуючи прорив ворога біля цього населеного пункту, та отримав мінно-вибухову травму, несумісну з життям.

Владиславові було 28 років. Він народився і жив у місті Дніпро. Із дитинства був активним, мав багато захоплень – зокрема, займався рукопашним боєм, вільною боротьбою, боксом. Неодноразово ставав призером змагань, чемпіоном області. Здобув перший розряд з боксу. Також любив малювати і декілька років навчався в художній школі. Окрім цього, грав на гітарі, був барабанщиком у місцевому музичному гурті. Проте найбільше йому до вподоби була гра на джембе. Під час навчання у рідній школі №1 хлопець створив шкільне телебачення і був його керівником до випуску.

Після вступив до Університету імені Альфреда Нобеля, де у 2018 році здобув ступінь магістра за спеціальністю «Право», отримавши диплом з відзнакою. Саме тут познайомився зі своїм найкращим другом Андрієм Гусаком, позивний Лицар. Із першого курсу університету хлопці завжди були разом – навчались, відпочивали, працювали і згодом разом боронили Україну.

Уже під час навчання Владислав розпочав юридичну практику, влаштувавшись на роботу в фірму «Fargo». Згодом став помічником голови Ради адвокатів Дніпропетровської області. Після університету викладав студентам. У 2020-му став адвокатом. Провадив незалежну адвокатську практику та був адвокатом в бюро Станіслава Казанцева «Justice».

Під час повномасштабної війни Владислав захищав Батьківщину в складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Був заступником командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення, а на момент загибелі виконував обов'язки командира роти. За участь у боях за визволення села Роботине 16 жовтня 2023 року нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Із жовтня 2023 брав участь у стрілецьких боях, які вела його рота на Авдіївському напрямку, за що отримав медаль «За мужність у бою».

«У жовтні 2023 року бригаду перевели на Авдіївський напрямок, де воїни стали на захист Красногорівки, Степового, Бердичів. У цих пекельних боях багато побратимів Влада дістали поранення або загинули. В одному з таких боїв командир 1 механізованої роти отримав важке поранення, Владислав залишився єдиним офіцером роти. Він прийняв надскладне для себе рішення – взяти командування ротою на себе як тимчасово виконуючого обов’язки командира. Побратими йшли за ним на позиції та у бій як за надійним та самовідданим командиром. Він не боявся проявляти ініціативу на полі бою і брати відповідальність за життя своїх бійців», – розповіла дружина Вікторія.

Поховали бійця у Дніпрі на Новоключківському кладовищі.

Вдома його чекали батьки, брат, дідусь та дружина.

24 березня 2024 року відбувся чемпіонат України з Workout, присвячений полеглим воїнам Владиславу Вороніну та його другу Андрієві Гусаку. Через місяць, до дня народження захисника, провели вечір пам'яті, під час якого презентували пісню-присвяту «Вудсток Назавжди» (автор – побратим Павло Прижегодський, позивний Гітарист).

Кафедра права, де навчався Владислав, видала збірник тез з наукової конференції на тему євроінтеграції, присвятивши його Владиславу Вороніну та Андрієві Гусаку.