Старший лейтенант Владислав Скворцов, позивний Скворец, загинув 20 квітня 2022 року в бою з окупантами в районі села Нова Дмитрівка Ізюмського району Харківщини. Офіцер не встиг сховатися під час обстрілу та отримав смертельні поранення. Йому тепер назавжди 25.

Владислав народився в селі Левенцівка Дніпропетровської області. Через рік переїхав з родиною до міста Дніпра. Навчався в школі №9. У 2019 році здобув ступінь магістра з політології у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара. Також закінчив військову кафедру Національного гірничого університету за спеціальністю командира механізованого взводу. Любив спорт, займався футболом, пауерліфтингом, здобув звання КМС. Захоплювався історією, патріотичним розвитком молоді. Любив читати та проводити час із сім’єю.

У 2014 році, ще не досягнувши повноліття, хлопець хотів воювати в АТО, але його не взяли через вік. Тому він вирушив до Києва, де пройшов підготовку. Врешті приєднався до добровольчого батальйону «Шахтарськ» і потрапив на війну. Згодом повернувся додому. Деякий час працював у комунальному підприємстві «Патріот».

У 2018-му Владислав приєднався до лав УДА і знову поїхав на фронт на територію ООС. Він мріяв про військову кар’єру, тому потім вирішив приєднатися до Збройних Сил України. У 2019 року мобілізувався як офіцер запасу. Після курсів його направили до 74-го окремого розвідувального батальйону. Там він обіймав посаду начальника зв’язку взводу.

У 2020-му офіцер перевівся до Соборного РТЦК та СП на посаду старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу. А через рік Владислав очолив взвод у 93-ій окремій механізованій бригаді «Холодний Яр».

З початком повномасштабного вторгнення перебував разом із своєю бригадою на передовій Сумщини. Тоді він вже командував ротою. Втримавши удар окупантів, вони згодом перейшли у наступ та відбили Тростянець. Після цього підрозділ вирушив на Ізюмський напрямок Харківщини, де офіцер прийняв свій останній бій.

Посмертно Скворцову Владиславу Юрійовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Також його нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Владислав – неймовірно сильна духом людина з відчуттям прекрасного. Якщо із професійного боку, то цитую свого чоловіка: «офіцер – це еліта». Так він і ставився до всього в житті, до чого прикладав руку. Якщо щось робив, то зі смаком і повною віддачею. Я дуже цінувала його справедливість, чесність, особливе ставлення до сімейних цінностей, людяність і розум. Таких, як він, я ніколи не зустрічала», – розповіла його дружина Єлизавета.

Поховали офіцера на Краснопільському кладовищі в місті Дніпрі.

У Владислава залишилися батьки, сестра, брат, дружина, донька 2021 р.н.