62-річний молодший сержант Владислав Шеломієнко, позивний Сенсей, загинув у ніч на 29 липня 2022 року в полоні, перебуваючи в Оленівській колонії на Донеччині. Російські військові влаштували тієї ночі вибух та вбили десятки українських бійців.

Владислав народився в родині військовослужбовця у місті Постдам, Німеччина. З 1980 року жив у Харкові. Там зустрів своє кохання та одружився. Понад усе любив танки та влаштувався танкістом-випробувачем на завод імені Малишева. Після скорочення став працювати далекобійником, але мріяв повернутися до танків. Це захоплення переросло в хобі – чоловік колекціонував усе, що з ними пов’язане.

2014 року вирішив більше часу присвячувати сім’ї, тому влаштувався на роботу в місцеве СТО. Внаслідок нещасного випадку – пожежі – отримав серйозні опіки, тоді йому порадили отримали інвалідність. Проте чоловік сказав: «Я не інвалід, я ще покажу на що здатний!» і вирішив піти на військову службу. Згодом став бійцем батальйону «Азов» та здійснив мрію – повернувся до улюблених танків у ремонтній роті на базі «Азова» в Урзуфі.

Під час повномасштабної війни Владислав обіймав посаду водія-моториста та з 24 лютого 2022 року разом із побратимами обороняв Маріуполь і завод «Азовсталь». Навесні після запеклих боїв потрапив до російського полону, звідки вже не повернувся.

Востаннє захисник вийшов на зв’язок з рідними 18 травня, сказав: «У мене все добре, скоро повернусь».

За період служби військовий неодноразово був відзначений нагородами, зокрема, медалями: «Захиснику Маріуполя», «За участь в антитерористичній операції», «За доблесну службу». Та вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Сенсей був оптімістом, навіть коли розумів, що шансів мало. Татко багато чого міг зробити такого, що навіть в голові не можна було уявити. Напередодні з виходу з «Азовсталі» у полон для збереження життя, батько попросив створити шеврон «Кіборг – захисник Маріуполя». Він вірив, як вийде з полону, то зможе подарувати його хлопцям на згадку про той особливий шлях в їхньому житті. Коли я спитала, яка кількість, він сказав: «Нас багато. Часу вистачить на партію». І тільки коли я отримала два збіги ДНК, зрозуміла, яким має бути шеврон. То є сталевий кіборг зі щитом «Азова». Тільки напис змінила, бо він, на мій погляд, потужніше. Батько отримав свій шеврон, але вже на похованні. Я поклала йому на труну. Зараз дарую їх від його імені тим, хто був на «Азовсталі» в ті страшні дні», – розповіла Тетяна Полторак, донька Героя.

У травні 2023 року Владислава поховали на Алеї Слави кладовища №18 в Харкові.

У нього залишилися дружина Людмила, доньки Тетяна та Ольга, син Андрій, чотири онучки та правнук.