Лейтенант Владислав Паленичка, позивний Віскі, загинув 23 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Білогірка Херсонської області. Разом із побратимами він форсував річку Інгулець. Окупанти здійснили танковий обстріл, внаслідок якого троє захисників загинули. 28 серпня Владу мало виповнитися 24 роки.

Владислав народився у селі Тухля Львівської області. Школярем ходив на курси тактичної медицини. В 11-му класі, коли випускники запускали в небо повітряні кульки зі своїми мріями, хлопець написав: «У мене мрія – захищати Україну від окупантів». Навчався у Національному університеті «Львівська Політехніка». Закінчив дві магістратури: на педагогічному та юридичному факультетах. Пройшов навчання на військовій кафедрі в Національній академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З 17 років мав успішний бізнес в інтернеті – продавав одяг. Разом із археологами займався перепохованням воїнів Першої та Другої світових воєн.

Під час повномасштабної війни Влад здійснив свою мрію та став на захист України від російських окупантів. Воював у лавах 46-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Був командиром роти. Разом із своїм підрозділом був весь час на передовій.

«Влад – справжня Людина. Він завжди піклувався про своїх рідних, допомагав у всьому, навіть будучи вже на війні. З ним було легко і спокійно, він був відповідальним, мудрим, завжди боровся за справедливість. Стати на захист своєї держави – це честь для Влада, він готувався до цього. У нього була можливість не їхати в саме пекло, оскільки спершу був інструктором і міг ним залишатись. Однак він відчував відповідальність за своїх побратимів і хотів бути поруч. Я пишаюсь коханим. Він завжди підтримував і вірив у мене. Я пообіцяла собі і йому, що не підведу і втілюватиму наші плани вже самостійно. Ми багато чого не встигли, але це були прекрасні три роки. Спогади про них дають силу жити», – розповіла кохана полеглого Героя.

Посмертно лейтенант Паленичка нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали офіцера у місті Стрий на Львівщині.

У Владислава залишилися батьки, брат Арсен і кохана Вікторія. Тато захисника Василь – ветеран АТО, мама Наталія – волонтерка.