Капітан 2 рангу Владислав Пахолівецький на псевдо Пахлава загинув 7 квітня 2022 року під час оборони міста Маріуполя на Донеччині. Їхню групу розстріляв ворожий танк. Захисник місяць не дожив до свого 34-річчя.

Владислав закінчив Академію військово-морських сил ім.П.С.Нахімова в Севастополі, здобув фах інженера-штурмана. Молодим лейтенантом приїхав служити в Керч. Згодом його призначили командиром катера. 2014 року під час анексії Криму вивів судно на материкову Україну. Тоді сказав: «Навіщо мені цей стяг, якщо цей стяг не нашої країни». Службу продовжив у Маріуполі. З початком повномасштабного вторгнення у складі Сил оборони став на захист міста. Був заступником начальника штабу – начальником відділу експлуатації та застосування корабельного озброєння.

«Влад про морську службу мріяв з дитинства. Його дідусь був моряком-підводником. розповідав онуку про службу на флоті і давав приміряти свій кашкет. Влад мав багато інших талантів. Його приваблювала сцена, він дуже гарно співав. Але обрав службу на флоті. І пишався, що продовжує династію моряків. Його катер, який він вивів із Криму, через кілька місяців знищила ворожа артилерія. Це сталося неподалік селища Сєдове. Влад був новим поколінням вільної України. І загинув, захищаючи свою країну…», – розповіла дружина Марія Пахолівецька.

«Влад обожнював свою родину. Ми познайомилися в Криму, там він і освідчився. А весілля було вже в Бердянську, коли чоловік почав там служити. Із початком повномасштабного вторгнення Влад відправив мене з сином у безпечне місце. Він мав дуже сильний зв’язок із нашим сином Іллюшою, який народився у Маріуполі. Син зараз вірить, що його тато став зіркою на небі», – додала вона.

За час військової служби офіцер отримав відзнаку «За участь в антитерористичній операції», нагрудний знак «Козацький хрест». Посмертно йому присвоєно звання капітана 1 рангу та нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

Тіло Владислава вдалося вивезти лише у червні 2022 року. Поховання відбулося 17 серпня на Алеї Слави Байкового кладовища в Києві.

Вдома на захисника чекали батьки, дружина, син і старша сестра.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.