Солдат Владислав Медзенівський, позивний Шляхтич, загинув 12 червня 2023 року в районі села Мала Токмачка Запорізької області. Під час виконання службових обов’язків зазнав смертельних поранень внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. За два місяці до цього, 2 квітня, воїну виповнився 21 рік.

Владислав родом з міста Славута Хмельницької області. У 2019-му закінчив місцеву гімназію №5. Того ж року вступив до Київського національного університету імені Бориса Грінченка, де навчався за спеціальністю «Менеджмент». У 2021-2022 роках проходив навчання на військовій кафедрі Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Був активною людиною. Любив спорт і риболовлю.

Під час повномасштабної війни хлопець взяв академічну відпустку в університеті, де вже навчався на 4-му курсі. 30 вересня 2022 року за власним бажанням вступив до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді розвідника, номера обслуги розвідувального взводу механізованого батальйону 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура». Проходив військові навчання за кордоном – у Великій Британії та Німеччині.

«Владислав був чесним, справедливим, добросовісним, відповідальним, сміливим, щирим, найкращим сином, братом і товаришем, а також відданим патріотом», – таким пригадують його близькі.

«Хлопець мав блискучі перспективи і міг би стати високопрофесійним менеджером, отримавши фахову освіту, будувати успішну кар’єру, але восени 2022 року поставив для себе інші, важливіші, пріоритети – захист Батьківщини. Після перемоги Владислав планував обов’язково продовжити навчання, але віддав своє молоде життя, боронячи нашу державу. Він був справжнім Героєм, мужнім воїном», – зазначили в університеті, де він навчався.

«Він був людиною, яка мала власні погляди, ідеалістичне бачення та прагнення зробити світ кращим. Владислав завжди мав повагу до інших поглядів, якщо йому наводили аргументи, хоча дуже рідко змінював власні… Він був тим, кого частіше зустрінеш в кінематографі або в книгах – ідеальнім, чесним, світлим. Йому назавжди буде 21 рік, і він назавжди залишиться моїм студентом…» – написав Сергій Лукін.

Поховали молодого захисника на новому кладовищі у рідному місті.

Вдома на Владислава чекали батьки, сестра, рідні та друзі.