Старший лейтенант Владислав Мартинюк, позивний Ахілес, загинув 13 жовтня 2022 року біля села Торське на Донеччині під час виконання бойового завдання. Автомобіль, в якому їхав воїн, підірвався на ворожій міні. За тиждень до цього захиснику виповнилося 24 роки.

Владислав народився у місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Зі шкільних років мріяв стати морським піхотинцем. Тому вступив до Військової академії Одеси, яку закінчив із відзнакою та золотою медаллю.

Після випуску молодий офіцер служив у 140-му окремому розвідувальному батальйону морської піхоти ЗСУ. Був інструктором з повітряно-десантної підготовки та заступником командира роти. З серпня 2021 року перебував у зоні АТО. Мав у своєму арсеналі понад 40-к стрибків з парашутом. За зразкову службу був нагороджений грамотами й медалями. З 24 лютого 2022-го перебував на першій лінії зіткнення у Донецькій області.

«Для мене Владислав був рідною душею, коханою людиною. Ми будували спільні плани на майбутнє. Мріяли про сім'ю і подорожі. Патріотична людина, яка боролася за чесність, справедливість і волю. Він був для мене підтримкою і цілим світом, який рухнув, коли його не стало. Владислав був сміливим, мужнім, веселим, життєрадісним, цілеспрямованим і виваженим. Він ніколи не скаржився. Мав авторитет серед побратимів та друзів, любив та вмів жартувати. Він був справжнім професійним військовим, бойовим офіцером, чудово розбирався у всьому, що стосується армії та війни. Мав добре серце. Був опорою та підтримкою для матусі. До нього тягнулися люди. Він завжди приходив на допомогу. Мав багато планів, які, на превеликий жаль, так і не встиг реалізувати. Він віддав своє життя, щоб ми жили у вільній і незалежній Україні. Захищав рідну державу ціною власного життя», – розповіла кохана воїна Лілія.

Посмертно старший лейтенант Мартинюк нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали Героя у селі Вільне Дніпропетровської області.

У Владислава залишилися мама, сестра і кохана дівчина.