28-річного Владислава Корнієнка російські військові розстріляли в Бучі. 5 березня окупанти взяли чоловіка в полон. Його тіло знайшли в одному з масових поховань після звільнення території Київщини.

Владислав Корнієнко служив у Нацгвардії України, згодом працював завідувачем секції в торговому центрі у Бучі. Після 24 лютого Влад багато допомагав місцевим: приносив харчі та воду в укриття, підтримував. Ходив на прохання жителів у їхні квартири, щоби взяти звідти необхідні речі та перевірити, що там відбувається. Владислав планував завезти гуманітарну допомогу в рідне село Гаврилівка, яке було також в окупації, проте не встиг…

Друзі кажуть, що Влад завжди був безстрашним – таким залишався й тоді, коли Буча була окупована росіянами.

«Він був розумним, цікавим співрозмовником, багато читав, грав на гітарі. Любив відпочинок на природі, був поціновувачем рок-музики та якісних фільми. Він вирізнявся нестандартним мисленням», – написала подруга загиблого Вікторія Розмаїта.

Друзі кажуть, що також Владислав був майстром на всі руки – ремонтував техніку, зокрема, телефони та електроінструменти.

«Він назавжди в нашій пам’яті, в наших серцях. Хоча, якщо чесно, ми не віримо в його смерть, в те, що ніколи більше його не побачимо. Всі знають Влада, як людину з власною думкою, іноді жорстко пряму, яка могла легко сказати правду в очі… Не змиримося ніколи. Нам тебе дуже не вистачає, друже», – написала Вікторія.

У Владислава залишилися дружина та двоє синів, а також мама, в якої він був єдиним сином.