21-річний лейтенант Владислав Гудачек, позивний Гудіні, поліг у бою з російськими окупантами поблизу Лимана, що на Донеччині, 25 квітня 2022 року.

Він був родом із Рівного. Змалку цікавився військовою справою. Коли підріс, захопився футболом і плаванням. Займався в ДЮСШ «Дельфін». Скрізь встигав і йому все вдавалося. Навчався у школі №27, дуже любив книги та фільми на військову чи історичну тематики. Брав участь в олімпіадах з історії.

Після школи вступив до Острозького військового ліцею з посиленою фізичною підготовкою. Потім навчався на факультеті розвідки Одеської академії сухопутних військ. У студентські роки почав займатися кросфітом, їздив на змагання.

Коли почалася повномасштабна війна, Владислав ще вчився в академії. Отримавши достроково військове звання лейтенанта, у березні 2022 року його скерували для проходження військової служби до Кропивницького, де він командував окремим підрозділом.

«Він дуже любив життя! Він не жив, а горів. Для нього вислів: «Україна – понад усе!» мав глибокий сенс та значення!», – сказала мама Марія.

Посмертно Владислав Олександрович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали воїна на Алеї героїв на кладовищі «Нове» в Рівному.

У Владислава залишилися батьки та інші рідні.

Вулицю Макарова, на якій у сусідніх будинках жили Владислав Гудачек, та його побратим Олександр Кулик, перейменували на їхню честь.