27-річний капітан Владислав Гончарук, позивний Демон, був поранений 16 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Два тижні він боровся за життя, але 31 жовтня помер.

Владислав народився у селі Ліщинівка Черкаської області. Навчався у місцевій школі. Після закінчення 9 класів вступив до Монастирищенського професійного ліцею, де здобув фах зварювальника. У 2013 році пішов на строкову службу. У 2019-му закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Кожедуба.

Після випуску у лавах ЗСУ поїхав виконувати бойові завдання на територію ООС. Під час повномасштабної війни продовжував захищати Україну на Донбасі. Командував зенітно-ракетною батареєю 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха. Був двічі поранений. Після першого поранення біля Волновахи отримав звання капітана.

«Ти завжди був моєю підтримкою. Попри те, що ти молодший братик, завжди був найсильнішим і найсміливішим. Ти Герой! Ти був ним завжди і назавжди ним залишишся. Я так тебе люблю, мій рідненький! Розум знає, а серце не сприймає, не вірить... Я не можу прийняти цю реальність. Не можу і не хочу... Братику, ти – це людина-свято! Завжди веселий, навіть попри страшну реальність. Ніколи не казав, як тобі важко. Завжди підбадьорював нас! «Мамуль, все буде добре». «Сестричка, я заради тебе готовий на все, тільки скажи»... Серце розривається на мільйон шматочків... Усередині все кипить... Як же мені тебе не вистачає!» – написала старша сестра Богдана.

«Він був дуже веселим та життєрадісним. За своїх хлопців стояв горою. Дуже любив своїх рідних. Мав багато друзів. Кожного вечора телефонував хоча б на хвилинку, щоб заспокоїти моє стурбоване материнське серце», – розповіла мама Євгенія.

«Ти був нашим охоронцем на землі, тепер став янголом охоронцем небесним. Нам дуже важко це прийняти, але така реальність... Ми завжди гордились тобою і раділи твоїм успіхам. Ти дуже хотів бути капітаном, і ти ним став. На жаль, недовго ти поносив це звання... Синочку, дорогенький, ти завжди будеш з нами в наших серцях та думках», – зазначив батько захисника Ігор.

Поховали офіцера у рідному селі на Черкащині.

У Владислава залишилися батьки, сестра і брат.