Сержант Владислав Білоус на псевдо Одеса загинув 11 жовтня 2024 року поблизу міста Торецьк Донецької області. Під час штурму ворога отримав поранення, несумісне з життям. Захиснику було 28 років.

Родом Владислав з селища Любашівка на Одещині. В Балтському професійному училищі здобув професію газоелектрозварника. В мирному житті працював у Службі судової охорони, в поліцейській постовій службі. Дуже любив спорт, зокрема бокс, греко-римську боротьбу, мав КМС з цього виду спорту.

Під час повномасштабного вторгнення захищав батьківщину в лавах Національної поліції України. Служив у Полку управління поліції особливого призначення штурмового полку «Цунамі» Об'єднаної штурмової бригади «Лють».

«Владислав любив життя. Кохав свою дружину, поважав своїх рідних та батьків. Завжди був готовий прийти на поміч друзям. У липні 2024 року Владислав одружився. Та, на жаль, не встиг насолодитися вдосталь подружнім життям. З початком повномасштабної збройної агресії проти України чоловік прийняв рішення перейти на службу до спецпідрозділу поліції. У складі нового підрозділу брав участь у боях на Донецькому та Харківському напрямках. Боронив Кліщіївку, Вовчанськ, Карлівку, Торецьк. Неодноразово проявив себе як відважний боєць і напарник. Мужньо виконував поставленні завдання. Я пишаюся своїм чоловіком, він був найкращим сином, найкращим чоловіком та, на жаль, не встиг стати найкращим батьком», – розповіла дружина Олександра.

Поховали захисника у рідному селищі.

У Владислава залишились дружина, батьки, бабуся та дідусь, тітки, сестри та брат.