Старший сержант Віталій Трофимчук, позивний Трофим, загинув 11 лютого 2023 року в бою з окупантами під місто Вугледар на Донеччині. Захиснику назавжди 41 рік.

Віталій народився у місті Сарни Рівненської області. Ще змалечку цікавився зброєю і мав ціль захищати людей. Так і сталося згодом. Після здобуття освіти чоловік працював у правоохоронних органах: у Сарненському райвідділі поліції, Катеринівській виправній колонії, пізніше приєднався до муніципальної поліції Києва. Дуже гарно малював. Любив час проводити із друзями та дітьми. Любив життя та Україну.

Трофим став на захист Батьківщини від самого початку російсько-української війни. У 2015-2020 роках брав участь в АТО/ООС на Донбасі. У складі 54-ї окремої механізованої бригади воював на Донеччині та Луганщині, зокрема, брав участь у боях за Світлодарську дугу. За час служби був нагороджений відзнаками: «За участь в антитерористичній операції», «За зразкове виконання службових обов'язків», «Захисник Рідної Землі», «Хрест 54 ОМБР». З березня 2020 року по квітень 2022-го працював у Києві в охороні на фірмі «Ватан».

Коли почалася повномасштабна війна, Віталій одразу пішов до військкомату. З квітня 2022-го служив у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У серпні разом із підрозділом вирушив на Донеччину. Був командиром відділення, вміло виконував усі завдання. Побратими пригадують його скромним, щирим, вірним і надійним другом, з яким не страшно було іти у розвідку та бій.

«Віталик завжди був позитивною людиною. Хороший друг, син і найкращий тато. Він обожнював своїх дітей. Життя часом так закрутить дорослих, що вони розлучаються, але ми і після розлучення підтримували хороші дружні стосунки. А яка у нього була посмішка! Ще й досі сниться мені усміхненим та веселим.... Віталя був дійсно патріотом своєї країни! Боронив нашу державу ще з 2014 року, пройшов АТО, бачив багато болю і не боявся дивитися ворогу в очі! А після повномасштабного вторгнення, не вагаючись, поїхав знову боронити Донецьку область. На жаль, там і поліг. Він любив життя, любив всіх нас... Дуже боляче усвідомлювати, що Віталика уже немає... Ми не забудемо та зробимо все для того, щоб пам'ятали. Вічна і світла пам'ять нашому Герою, який поповнив Небесне військо. Любимо, сумуємо, пам'ятаємо... Твій вічний сон – наш вічний сум…» – написала колишня дружина Тетяна.

Поховали Героя у рідному місті.

У Віталія залишилися батьки, діти, рідні, друзі та побратими, яким його дуже не вистачає і які його завжди пам’ятатимуть.