Старший сержант Віталій Трофимчук на псевдо Трофим загинув 11 лютого 2023 року в бою з окупантами під містом Вугледар на Донеччині. Захиснику назавжди 41 рік.

Віталій народився у місті Сарни Рівненської області. Вже змалечку цікавився зброєю і мав ціль захищати людей. Так і сталося згодом. Після здобуття освіти чоловік працював у правоохоронних органах: у Сарненському райвідділі поліції, Катеринівській виправній колонії. Гарно малював. Вільний час проводив із друзями і дітьми. Любив життя та Україну.

Трофим став на захист Батьківщини з самого початку російсько-української війни. У 2015-2020 роках брав участь в АТО/ООС на Донбасі. У складі 54-ї окремої механізованої бригади воював на Донеччині та Луганщині, зокрема, брав участь у боях за Світлодарську дугу. За час служби був нагороджений відзнаками: «За участь в антитерористичній операції», «За зразкове виконання службових обов'язків», «Захисник Рідної Землі», «Хрест 54 ОМБР». З березня 2020 року по квітень 2022-го працював у Києві в охороні на фірмі «Ватан».

Коли почалася повномасштабна війна, Віталій відразу пішов до військкомату. З квітня 2022-го служив у лавах 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. У серпні разом із підрозділом вирушив на Донеччину. Був командиром відділення, вміло виконував усі завдання. Побратими пригадують його скромним, щирим, вірним і надійним другом, з яким не страшно було йти у розвідку та бій.

«Віталик завжди був позитивною людиною. Хороший друг, син і найкращий тато. Він обожнював своїх дітей. Життя часом так закрутить дорослих, що вони розлучаються, але ми і після розлучення підтримували дружні стосунки. А яка у нього була посмішка! Ще й досі сниться мені усміхненим та веселим.... Віталя був дійсно патріотом своєї країни! Боронив нашу державу ще з 2014 року, пройшов АТО, бачив багато болю і не боявся дивитися ворогу в очі! А після повномасштабного вторгнення, не вагаючись, поїхав знову боронити Донецьку область. На жаль, там і поліг. Він любив життя, любив всіх нас... Дуже боляче усвідомлювати, що Віталика уже немає... Ми не забудемо та зробимо все для того, щоб пам'ятали. Вічна і світла пам'ять нашому Герою, який поповнив Небесне військо. Любимо, сумуємо, пам'ятаємо... Твій вічний сон – наш вічний сум…» – написала колишня дружина Тетяна.

Поховали Героя у рідному місті.

У Віталія залишилися батьки, діти, рідні, друзі та побратими, яким його дуже не вистачає і які його завжди пам’ятатимуть.