Солдат Віталій Шваюк, позивний Віталіса, загинув 8 листопада 2022 року під час виконання службових обов’язків на Миколаївщині. Захиснику було 32 роки.

Віталій народився в селі Даньківка Вінницької області. У 2008 році закінчив Вороновицьке професійно-технічне училище №14, здобув фахи тракториста-машиніста, лісника, водія. Ще рік навчався у Тульчинському фаховому коледжі культури, там грав на флейті та кларнеті у духовому оркестрі. У мирному житті працював на будівництвах, займався ремонтними роботами. Захоплювався автомобілями та риболовлею.

У перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, чоловік поповнив лави Тульчинської ТРО. У травні був прикомандирований до 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, де обійняв посаду стрільця.

«Він був дуже хорошою людиною, прекрасним чоловіком, а ще прекраснішим батьком... Завжди приходив на допомогу іншим. Він дуже любив свою сім'ю, завжди поспішав додому. А як Іванка його чекала і досі чекає… вона така татова дочка… Захоплювався він машинами, дуже любив їздити. Це було йому як релакс, сам ремонтував, збирав, усе робив завжди сам. Він спати не піде, доки не зробить. Ще любив риболовлю. Я ніколи не була проти, бо знала, що він це любить і йому це потрібно для розвантаження та відпочинку. Він завжди ходив рибалити із кумом, своїм найкращим другом. Він – людина, на яку можна було покластися. Йшов до своїх цілей, але сім'я у нього була завжди на першому місці. Він був моїм життям, моєю опорою, моєю підтримкою. І я зараз живу як без частинки себе. Мені кожен раз хочеться прокинутися від цього жахіття і щоб він був поряд, обійняв та сказав: «Усе буде добре, я вас дуже сильно люблю», «Ти у мене сильна», «Я скоро приїду»... Якби я мала сто життів, я б кожне прожила з тобою…», – написала дружина загиблого.

Поховали бійця у рідному селі на Вінниччині.

Вдома на Віталія чекали мама Світлана, батько Станіслав, брати Володимир та Олександр, дружина Діана та донька Іванна.