Солдат Віталій Шептуля, позивний Золотой, помер 7 вересня 2023-го у Вінницькому шпиталі. 25 серпня, виконуючи бойове завдання між селами Вербове та Роботине Запорізької області, отримав важкі мінно-вибухові та осколкові травми. Лікарі боролися за його життя до останнього. 23 лютого захиснику виповнилося б 23 роки.

Віталій родом із села Приморське Херсонської області. Після закінчення школи вступив до Херсонського професійного училища, де здобув фах газоелектрозварювальника. Потім був призваний на строкову військову службу в Десантно-штурмові війська ЗСУ, де й був на початку вторгнення. У вільний час займався спортом. Мріяв і планував життя, але не встиг нічого реалізувати.

Під час повномасштабної війни чоловік воював у лавах 82-ої окремої десантно-штурмової бригади. Мужньо й сміливо йшов у бій, вірив у перемогу і дуже хотів повернутися до близьких людей.

«Віталя був справжньою людиною, професійним військовим, патріотом цієї держави, ладним віддати найцінніше… Він ніколи не боявся смерті. Навпаки, казав, що буде боротися до кінця за наше майбутнє, заради нашої країни та нації. Всі якості справжнього чоловіка, брата, сина, достойного побратима уособлювала одна людина. У нього було надзвичайно велике та добре серце. Віталя завжди турбувався про своїх близьких. Робив заради них усе. І ніколи не любив, щоб ми плакали… Залишилось стільки нездійснених мрій… Після перемоги він так хотів навідати рідний Скадовськ, мати велику родину, жити десь у горах, у тиші та спокої… З коханою дружиною… Де немає пекла війни… Юнак з надзвичайно блакитними очима назавжди залишиться у моєму серці. І там буде жити його памʼять. Дякую тобі за все, мій Золотий», – поділилися кохана загиблого Марія Степанська.

«Для всієї шкільної родини та міста Віталій запам’ятається як неординарна особистість, найкращий спортсмен, капітан шкільної команди з волейболу, людина слова, яка ніколи не зраджувала своїм принципам, відстоювала ідеї добра і справедливості. А ще – як красивий хлопець із надзвичайно добрим серцем, щирий та відкритий, завжди усміхнений… Не роздумуючи, Віталій усю свою молодість без остатку віддав, аби захистити Україну від ворога», – зазначили у громаді.

Посмертно воїна нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Віталія на Сабарівському кладовищі у Вінниці.

У нього залишилися батьки, сестра, дівчина, рідні, друзі та побратими.