Старший сержант Віталій Мельник, позивний Бутан, загинув 17 листопада 2023 року, виконуючи бойові завдання поблизу села Павлівка Волноваського району Донеччини. Військовому було 53 роки.

Віталій народився і жив у місті Києві. У 1994 році закінчив Київський суднобудівний технікум за спеціальністю «Радіоприладобудування». З вересня 2018 року працював на посаді механіка-налагоджувальника у ТОВ «Папірус-Універсал». Був майстром на всі руки та справжнім вправним господарем. Любив носити вишиванки. Писав вірші. Багато часу приділяв своїй коханій дружині та сину. Подружжя дуже любило ходити до театру.

Із початком повномасштабного російського вторгнення чоловік став на захист Батьківщини, адже вважав це своїм обов’язком. Воював у лавах 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського ЗСУ. Обіймав посаду старшого стрільця-оператора 15-го окремого батальйону. Влітку 2023-го під час оборони Донеччини отримав поранення на Бахмутському напрямку.

У той же період написав вірша для своєї дружини:
«Весна не та...
Мені тебе не вистачає
Твоєї ніжної руки
Обійм гарячих, поцілунків
І шепоту «Люблю»...
Нічого з цим зробити ми не в силах
Триматись маємо разом
Хоч ми далеко,
З нами сила
КОХАННЯ НАШОГО.
Разом
Здолаєм ми розлуку.
Моя КОХАНА.
Я З ТОБОЮ».

«На все життя Віталій мені запам'ятається хоробрим, мужнім, сильним Героєм! Він був добрим, щирим і життєрадісним, а також справжнім українцем, який понад усе любив Україну, любив життя, дуже сильно кохав свою дружину та завжди шанував пам'ять про свого дідуся-ветерана», – розповіла його сестра Людмила Чепурко.

Поховали воїна 27 листопада 2023 року на Алеї Слави Берковецького кладовища столиці.

У Віталія залишилися батьки Дмитро Ульянович і Галина Василівна, брат-військовослужбовець Вадим, дружина Людмила, син Артем, а також рідні, друзі та побратими.