top of page

Віталій Мазурик
10 лютого 2024 року
Молодший сержант Віталій Мазурик на псевдо Поет поліг 10 лютого 2024 року біля села Роботине Запорізької області. При виконанні бойового завдання потрапив під ворожий авіаобстріл КАБами та отримав чисельні смертельні поранення. Захиснику було 50 років.
Віталій народився в селі Криничне Кіровоградської області. Закінчив Устинівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Відслужив 2 роки військової служби у Латвії. Коли повернувся додому, влаштувався на роботу. Працював на цегельному заводі, в комунальному господарстві, лісництві, службі ритуальних послуг, їздив на заробітки. Жив із родиною в селі Борисівка на Вінниччині. Писав вірші. Любив риболовлю та спорт. Обожнював відпочивати разом із сім'єю. У родини була традиція: щовихідних їздити у ліс, а взимку – кататись на санчатах.
Під час повномасштабної війни чоловіка мобілізували до лав 118-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Він проходив службу на посаді командира відділення у мінометній батареї.
«Загинув Віталій і з ним загинула я. Він був тим чоловіком, якого більше у світі немає. Тим чоловіком, з яким хотілося засинати і прокидатись вранці. Який розумів з пів слова мене і дітей. Я тільки подумала, а він вже робив. Мій всесвіт, без тебе важко. Кохаю від землі до неба. Ми зустрінемося з тобою на хмаринках», – написала його дружина Алла.
Поховали Віталія в рідному селі Криничне. Це було його проханням перед останнім бойовим виходом – щоб його поховали біля батька.
У захисника залишились мама, брат, дружина і двоє дітей.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page