Солдат Віталій Малетич загинув 31 травня 2022 року біля селища Борівське, що на Луганщині. Перебуваючи на позиціях, отримав смертельні поранення внаслідок ворожого артилерійського обстрілу. В квітні захиснику виповнилося 24 роки.

Віталій народився в селі Суботці Кіровоградської області. Зростав у селі Стара Осота, де і закінчив школу. Потім навчався в Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка. Працював у ТОВ «Нова пошта» фахівцем (приймальником) відділення №1 міста Кропивницького. Любив читати, останнім часом подобалися книжки про саморозвиток – як розпоряджатись часом та правильно витрачати гроші. Дуже хотів зростати, розвиватись, бути продуктивнішим, мріяв освоїти нову професію. Мріяв про те, як навчиться заробляти дистанційно, буде подорожувати, насолоджуватись життям.

Коли почалася повномасштабна війна, Віталій вступив до лав територіальної оборони у Кропивницькому. Був розподілений до 121-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Обійняв посаду стрільця та поїхав на фронт.

«Оскільки сам був хорошою людиною, притягував так само гарних людей. Мав не так вже й багато друзів, але вони були саме такими, якими мають бути справжні друзі: дуже віддані, завжди готові прийти на допомогу. Віталік дуже щирий, відкритий, тому з ним усім було легко. На фронт він пішов добровольцем – ні військового досвіду, ні освіти не мав. Взагалі він готувався бути вчителем трудового навчання. Коли почалася війна, багато хто пішов у ТРО – і він теж. Спочатку служив у Кропивницькому, охороняв боєприпаси. Через якийсь час захисників відправили у Канатово (під Кропивницьким), потім сказали: збирайтесь. Усе було дуже секретно, але незабаром ми дізналися, що він у Лисичанську», – розповіли колеги загиблого.

Посмертно Віталія Малетича нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя в селі Стара Осота на Кіровоградщині.

У нього залишилися батьки, брат, сестра, дівчина, друзі, колеги та побратими.