«Азовець» Віталій Красовський, позивний Крос, помер 20 березня 2022 року внаслідок важкого поранення, яке отримав за день до того під час оборони міста Маріуполь на Донеччині. Воїну назавжди 28.

Віталій родом з Києва. Закінчив місцеву школу. В цивільному житті займався встановленням кабелів інтернет мереж по всьому Київу. 2015 року долучився до лав полку «Азов» та брав участь у російсько-українській війні. Був сапером. Неодноразово виконував завдання на території АТО/ООС. Згодом вступив до Первомайського фахового коледжу Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за спеціальністю «Виробництво, сервісне обслуговування та експлуатація двигунів внутрішнього згоряння». У травні 2022-го мав отримати диплом.

З перших днів повномасштабної війни чоловік разом із побратимами із ОЗСП «Азов» обороняв місто Маріуполь від окупантів.

«Мій коханий більше за все хотів діток… в останню відпустку ми вибрали ім’я майбутніх діточок, дуже хотіли синочка Арсенія… Мріяли про мирне небо та сімейний будиночок, такий, щоб для всієї родини! Мій тигр з 2014 року боронив східний форпост України. Мужній, справедливий, сильний воїн, боєць полку спеціального призначення «Азов»! Загинув заради того, щоб над нашими головами було мирне небо! Моє сонечко тепер янгол-охоронець і боронить свою сім‘ю на небі. Мій янголе, вічна тобі слава, вічна пам’ять, ти найкраща людина в моєму житті! Ти був справжнім чоловіком, воїном, героєм! Ти був чуйним, люблячим, віддав мені своє серденько, а я – тобі. Ти назавжди будеш прикладом мужності, вірних переконань, твердості чоловічого слова, діла; найтеплішою людиною, найкоханішою, найвірнійшою, найвідданійшою людиною для своєї родини… Наша гордість, любий, мій біль не вщухне ніколи… Я пронесу кохання наше стільки, скільки битиметься моє серденько. Тільки б ти знав, як пусто без тебе, як бридко знати, що тебе вже немає… Знати… і скулити від знемоги повернути тебе додому, від знемоги тобі допомогти…» – написала дружина воїна Вікторія Красовська.

«Завзятий, добрий, неймовірно чесний... Людина із золотими руками, за що лише не брався, все було на вищому рівні... Вступив до лав «Азова» ще в 2014 році, не на день не полишаючи думки про те, щоб повернутися додому і закрити цей гештальт. Після повномасштабного вторгнення РФ, повернувшись з відпустки в місто Марії, був з хлопцями в самому пеклі, намагався знайти секунду часу та відправити хоча б «+» в тг, щоб ми розуміли, що він живий... Але прийшла страшна звістка про його загибель. Під час штурму отримав несумісні з життям поранення, а медицини в місті вже не було… Це неймовірна людина. Таких, як він, не буває! Це найболючіша втрата, я досі не вірю в цю реальність, але розумію, що інакше він би не зміг, тому залишається лише гріти душу спогадами про нього і поширювати їх, щоб кожен/кожна знали своїх Героїв і те, якою ціною дістається мир на нашій святій землі», – розповіла найкраща подруга загиблого Кристина Білковська.

Влітку 2022-го знайшли тіло Героя та повернули рідним. 30 червня з ним прощалися у Київському крематорії.

Посмертно старший солдат Красовський В.Г. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У Віталія залишилися мама, дві сестри, дружина, рідні, друзі та побратими.