37-річний танкіст Віталій Козак загинув 6 жовтня 2024 року в районі села Новоіванівка Суджанського району Курської області. Під час виконання завдань з метою недопущення просування ворога вглиб смуги оборони та проведення логістики отримав смертельні поранення внаслідок влучання FPV-дрона.

Віталій народився в селі Слобода-Підлісівська Вінницької області. Змалку був дуже відповідальним і працьовитим. Батьки завжди могли покластися на нього як на дорослого, адже він був старшим серед дітей. Закінчив 11 класів Придністрянської загальноосвітньої школи. В шкільному віці був схильний до технічних дисциплін. Безмежно захоплювався технікою. Колекціонував моделі мотоциклів та автомобілів. Під час шкільного навчання додатково здобував фах машиніста-тракториста в селі Пороги. Серед друзів завжди користувався авторитетом. Мав допитливий розум і золоті руки. Завдяки наполегливості самостійно освоїв фах будівельника. Був чуйним, нікому не відмовляв у допомозі. Багато односельців вдячні йому за його майстровитість. Через відсутність роботи в рідному селі вимушено поїхав до столиці. З 2006 року працював у Києві на різних будівельних майданчиках спеціалістом із оздоблювальних робіт. Для добробуту і благополуччя своєї родини постійно дуже важко працював, хотів, щоб у його найдорожчих людей було усе необхідне.

24 лютого 2022 року війна застала Віталія на робочому місці. Не вагаючись, він добровільно записався до загону ТрО та брав активну участь в обороні столиці. Після відбиття першої хвилі небезпеки повернувся до мирного життя. А 26 січня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. В навчальному підрозділі здобув спеціальність механіка-водія танка, після чого постійно воював у складі 22-ї окремої механізованої бригади. Від початку служби мав лише два тижні відпустки. У грудні 2023-го отримав контузію, наслідками якої були постійні проблеми зі здоров’ям, але, попри це, він продовжував захищати Батьківщину.

«Я з дитинства називала його Вітя. Він був моєю підтримкою та опорою до одруження, був чудовою життєрадісною людиною та найкращим братом і сином. Віталій був безвідмовним: що б і хто його не попросив, він ніколи не відмовляв. Любив веселитися та відпочивати з друзями, мав велике коло знайомих», – розповіла рідна сестра загиблого.

Поховали Віталія в рідному селі.

У нього залишились мама Валентина, брат Руслан, сестра Людмила, син Владислав, племінники та інші рідні.