Старший сержант Віталій Бастригін на псевдо Дарлінг загинув 6 квітня 2024 року поблизу села Кутузівка Харківської області. Ворожі КАБи влучили у стабпунк і воїн отримав поранення, несумісні з життям. Захисникові назавжди 50 років.

Народився Віталій в російському селі Гальонки. Згодом родина переїхала до Харкова. Після 8-го класу середньої школи вступив до Красноградського медичного училища, де отримав спеціальність фельдшера. Працював на швидкій фельдшером-реаніматологом. Після строкової служби в армії працював на підстанції швидкої медичної допомоги №2 міста Харкова. Згодом вирішив змінити професію і вступив на юридичний факультет Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Після випуску 13 років пропрацював на митниці у Харкові. Згодом виїхав за кордон, працював медиком в реабілітаційному центрі у Польщі, пізніше – у шпиталі в Чехії.

10 квітня 2019 року вступив на контрактну військову службу та був призначений на посаду санітарного інструктора мінометної батареї 3-ї роти оперативного призначення на БТРах 6-го батальйону 3-ї бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана Східного оперативного територіального об’єднання Національної гвардії України. Повномасштабне вторгнення Віталій зустрів на передовій.

За свою службу воїн мав низку нагород. Президентом України був нагороджений медаллю «За врятоване життя», а МВС України – нагрудним знаком «За відвагу в службі».

«Віталій був дуже доброю і відданою людиною. Як син був дуже турботливим, як чоловік і батько – люблячим та відповідальним. Для колег він був прикладом та професіоналом, до якого можна було звернутись за порадою», – розповіла двоюрідна сестра загиблого Ольга Ципченко.

«Син обожнював медицину, був медиком від Бога, рятував найбезнадішніших пацієнтів, зокрема свою бабусю. Побратими дуже любили сина тому й дали йому псевдо Дарлінг. Під час навчання тактичній медицині у місті Києві канадські інструктори назвали його найкращим і подарували відзнаку «Червоне серце». На похороні сина побратим, якого він свого часу врятував, постійно повторював: «Мене врятував, а сам загинув…». На похоронних вінках були написи від побратимів «Найкращому Доку», – розповіла мама Лариса Андріївна.

Поховали захисника на Алеї Слави в Харкові.

У Віталія залишились мама, дружина, двоє синів, рідні.