Життя 48-річної Віти Кузьменко відібрав російський ракетний удар по вокзалу в Краматорську Донецької області. Вранці 8 квітня 2022 року вона з доньками і мамою чекали на поїзд. Планували евакуюватися до західних областей України.

«Це трапилося на очах Олесі і Юлі – доньок Віти. Усі під час удару впали на землю. Довкола був дим. Коли люди потроху почали оклигувати та підійматися, дівчата побачили, що мама не встає. Кричали – чому, чому вона не підіймається? Віта була в крові, її бордова куртка стала чорною, на тілі – касетні порізи... Дівчатка кричали: «Мамочка, не помирай, ми не будемо ніколи сваритися». Ще запитували, чи мати їх чує, а вона кліпнула, з очей пустилась сльоза і все…» – розповіла сестра загиблої, Анна.

Експертиза показала, що причиною смерті стала перерізана шийна артерія. Врятувати жінку було неможливо. Мама Віти, Тетяна Іванівна, того дня отримала поранення та дотепер проходить реабілітацію у Хмельницькому.

Віта Кузьменко була родом із Краматорська. Закінчила школу №9. Потім вступила до Харківської державної академії культури, де здобула фах бібліотекарки. Працювала завідувачкою у бібліотеці-філії №3 у рідному місті. Обожнювала квіти, вирощувала їх. Багато читала.

«Віта – спокійна, лагідна, мовчазна, усміхнена. Кожному і кожній прийшла б допомогу. На роботі її любили, поважали. Віта була у гарних стосунках зі своїми колегами. Справжня, щира українка, патріотка», – сказала Анна.

Поховали Віту Кузьменко на Іванівському кладовищі в Краматорську. У неї залишилися дві доньки, мама, сестра, племінниці та племінник, похресник.