81-річна Віра Ткачова загинула 5 червня 2022 року на власному подвір’ї в селі Чорноглазівка на Харківщині. Поряд з нею розірвався ворожий касетний снаряд, жінка отримала численні осколкові поранення. Чоловік пенсіонерки, який під час обстрілу був у хаті, вижив.

Син Геннадій Іванович розповів: «Перед обстрілом мама пішла у літню кухню, набрала колосків пшениці зі скрині й вийшла у двір годувати курей. У цей час все і трапилось. Повідомлення про її загибель глибоким болем обізвалось у серцях рідних і всіх, хто її знав, із ким вона дружила та працювала. Все життя наша мама була дуже працьовитою і от навіть загинула з колосками пшениці в руках. Важко загоїти болючу рану втрати. Смерть найріднішої людини – велике горе».

Віра Василівна – родом із Харківщини. Це вже друга війна в її житті, у дитинстві жінці довелося пережити Другу світову, німецьку окупацію. Коли з її рідного села проганяли фашистів, Віра з родиною ховалася від обстрілів у погребі. Один снаряд влучив біля льоху, пробив вхідні двері і впав неподалік неї, але не завдав шкоди. Віра вижила та змогла прожити довге і яскраве життя. Але загинула від снаряду російських загарбників.

40 років Віра Ткачова працювала на брикетному заводі. Кума, колега та подруга Ольга Тищенко згадує: «Віра була така кума – просто від Бога. В їхній з Іваном Михайловичем родині завжди панували любов і злагода. Віра була доброю, ніжною й люблячою дружиною та матусею. Абсолютно не конфліктною. Мені дуже болить втрата дорогої подружки».

«Тьотя Віра була переконана, що її оминуть ворожі осколки. Двічі з початку повномасштабної війни вона просто дивом залишалась живою. Одного разу обстріл села застав її на городі. Поки бігла в погріб, щоб сховатися, тільки й свистіло над головою. Вдруге вони з чоловіком були в хаті, як почався обстріл. Від осколків повилітали шибки, пошкодило дах. Осколки потрапили в будинок і позастрягали в меблях, – розповіла Марина Танцюра, сусідка Віри Василівни. – Попри поважний вік, Віра Василівна й хвилини не сиділа без діла, постійно щось робила: то в городі, то в хаті. Дуже шкода, що війна обірвала життя моєї доброї та товариської сусідки».

У Віри Ткачової залишилися чоловік, син та донька з сім'ями.