Російські військові вбили Вікторію Іванову в березні 2022 року в Тростянці на Сумщині. Вона була коригувальницею вогню для Збройних сил України. Загарбники схопили Вікторію 13 березня, її тіло знайшли майже за два місяці після звільнення Сумщини.

Вікторія народилася і виросла у Тростянці. Деякий час жила в Литві, де працювала вихователькою у дитячому садочку. На Сумщині жінка працювала продавчинею у продовольчому магазині, згодом – офіціанткою та барменкою. Та її найбільшою пристрастю були квіти. Разом із чоловіком Ігорем облаштували теплицю біля свого будинку й вирощували їх. Рослини пропонували місцевим крамницям та продавали самостійно. Вікторія вивчала сорти і технології вирощування квітів самотужки.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Вікторія стала коригувальницею вогню. Спершу вона повідомляла дані про пересування окупантів вулицею Луніна, що була одним із головних напрямків руху ворожих колон. Згодом ходила в центр окупованого міста, розносила харчі потребуючим людям і тим часом збирала інформацію про російську техніку. Світлини техніки разом із голосовими повідомленнями передавала українським військовим.

13 березня чоловік Вікторії, Ігор Іванов, бачив дружину востаннє. Близько 18.00 він пішов до теплиці, а коли повернувся – дружини вдома не було. «Вона говорила, що піде до росіян агітувати, аби ті здалися», – пригадує чоловік.

Ігор шукав дружину. Ходив і до російського блокпосту. «Я запитав, чи бачили таку жінку, показав фото. Вони сказали, що бачили, але повернули назад», – розповідає Ігор. Понад два місяці про Вікторію Іванову не було жодної інформації. Ігор сподівався, що дружина жива, можливо, у полоні.

19 травня 2022 року Вікторії мало виповнитися 53. «Я того дня накрив стіл та подумки сказав: «Віта, тримайся». За кілька хвилин зателефонували й повідомили, що знайшли жінку, схожу на мою дружину», – пригадує Ігор.

Тіло Вікторії, закопане в землі, знайшов працівник хлібного елеватора на території підприємства. Окупанти викрили коригувальницю, знайшли фото, які вона робила.

Вікторію Іванову посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню.

«Вікторія запам’яталася відчайдушною і сміливою. Вона щодня виходила в місто і спостерігала за пересуванням російської бойової техніки. Усі ці дані передавала ЗСУ. А ті вже прицільно вдаряли по окупантах», – написали в Сумській обласній військовій адміністрації.

У Вікторії Іванової залишилися чоловік та син з родиною.