53-річного Віктора Сукманюка російські окупанти вбили 25 березня 2022-го на Житомирській трасі неподалік Києва. Вранці того дня він повертався у столицю з села Гурівщина. Разом із Віктором загинула його добра знайома Людмила Плющик.

«Гурівщина була в окупації. У татового брата була маленька дитина. Продуктів вже ледь вистачало. Він ніколи і нікого не міг би залишити у біді. За кілька днів до вбивства ми завантажили батькову машину продуктами, гуманітаркою і він поїхав у Гурівщину об'їздною дорогою. Там все роздав, переночував і повертався у Київ – через Житомирську трасу. Його розстріляли біля багажника, Людмилу – в автівці, а тіла – спалили», – розповів Віталій Сукманюк, син Віктора.

Віктор був родом із села Варварівка Хмельницької області. Мав вищу освіту. Був трактористом і механіком. Коли жив у селі, допомагав людям орати поле трактором. У 2000-х роках поїхав працювати у Київ. Кілька разів на рік приїжджав у відпустку додому. Останні 10 років працював охоронником. Після початку повномасштабного російського вторгнення – у будівельній фірмі. Він поїхав до брата, коли мав свій перший вихідний на цій роботі…

«Мій молодший брат був у ТРО в перші дні вторгнення. Після звільнення Київщини він два тижні шукав тата на блокпостах. А потім йому подзвонили і сказали, що знайшли тіло. Брат його і опізнав… Тато був дуже добрим. Часто брав нас із Віталіком на риболовлю чи відпочинок на природі. Допомагав іншим. Був відкритим, не соромився, любив спілкуватися. Мріяв про власну справу. Незадовго до трагедії купив автівку – у ній і загинув. Хотів взяти кредит на купівлю домівки у Київській області…», – розповів Євген Сукманюк, старший син Віктора.

Загиблого поховали у рідному селі на Хмельниччині. У нього залишилися два сини, брати і сестри та інші рідні.