Сержант Віктор Осовик, позивний Ведмідь, помер 16 липня 2022 року від поранення в шпиталі Дніпра. За чотири дні до цього отримав тяжке поранення в шию поблизу Бахмута на Донеччині, повертаючись з бойового завдання. Пройшовши майже 3 кілометри, втратив багато крові. Дорогою до госпіталю впав у кому. У червні воїну виповнилося 45 років.

Віктор народився в селі Іваньків Чернігівської області. Після закінчення школи був прийнятий в члени колгоспу імені Т. Шевченка в селі Криски. У 1995 році пройшов строкову військову службу. З 1998-го жив у селищі Короп рідної області. Почав свій трудовий стаж охоронником у Корпорації «Проун». У 2001-2008 роках працював електромонтером лінійних споруд в Центрі електрозв’язку ВАТ «Укртелеком». У 2008-му почав займатись ковальством в ТОВ «Газбудсервіс». З 2011 року працював на Київщині каменярем і покрівельником. Його бригада будувала будинки у Вишгороді, Гостомелі, Ірпені, Василькові, Бучі.

З початку повномасштабного вторгнення Віктор приєднався до ТРО. На початку квітня вступив добровольцем до лав територіального центру комплектування в роту охорони. Наступного місяця був направлений на Донеччину. Там поповнив лави 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, обійняв посаду санітарного інструктора. Брав участь у боях за Покровськ, Бахмут і Лисичанськ.

«Віктор був великою людиною, а ще – дуже добрим. Він був спокійний, врівноважений і завжди усміхнений. Друзі й побратими казали, що він був класним мужиком, справжнім, а у військовій справі був толковим і ерудованим дуже. Віктор останнім поділиться, завжди допоможе і підкаже. Він любив життя, природу, риболовлю, мисливство. Ми часто з ним подорожували, поряд з ним я почувалася спокійно та впевнено, а головне – ми дуже любили одне одного», – розповіла дружина загиблого Наталія Ваніхіна.

Поховали захисника на Михайлівському кладовищі у селищі Короп на Чернігівщині.

У Віктора залишилися мама, дружина, двоє дітей від першого шлюбу: син Ілля і донька Софія.