Солдат Віктор Митрофанов, позивний д’Артаньян, загинув 1 серпня 2023 року в районі села Серебрянка Бахмутського району Донеччини. В ході ведення бойових дій у Серебрянському лісі внаслідок вибуху міни отримав смертельні поранення. За три дні воїну виповнилося б 34 роки.

Віктор народився в місті Кіцмань Чернівецької області. Жив у селі Шипинці рідної області. Закінчив Чернівецький фаховий коледж за фахом автомеханіка. Пізніше здобув освіту зварювальника, за якою і працював усе життя. Робота з металом завжди приносила йому задоволення.

У 2014-2015 роках брав участь в АТО. Воював у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади. Був артилеристом. З початком повномасштабного вторгнення чоловік знову вирушив захищати свою країну від ворога. Став бійцем 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади ЗСУ. Останні тижні до загибелі служив у 108-му батальйоні. Був мінометником.

За весь період своєї служби боєць був нагороджений відзнаками «За оборону Луганського аеропорта», «Учасник бойових дій», «Захиснику Вітчизни», а вже посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Мій чоловік завжди брав на себе відповідальність за свою сім'ю і свою країну. В нього не було сумнівів про свій військовий обов'язок боронити державу від ворога заради мирного і незалежного майбутнього дітей, навіть попри проблеми зі здоров'ям після поранення в 2014 році (безліч осколків по тілу, що заважали повноцінно жити). Мудрий, веселий, працьовитий, всіма любимий. Робив добро всім нужденним. З важким дитинством (підлітком втратив батька), користувався повагою серед людей. Говорив: добро породжує добро. І намагався дотримуватись цього правила. Завжди виконував обіцянки. Навіть останню – пообіцяв на свій день народження 04.08 бути вдома. Загинув 01.08 і саме на день народження тіло чоловіка було вдома... Йому тепер завжди 33, він помер у віці Христа – тема духовності та Ісуса була завжди близькою чоловікові. Вітька вірив, що у 33 людина досягає своєї максимальної духовності. І я переконана, що чоловік її досяг», – розповіла Діана Митрофанова.

Поховали Героя в селі Шипинці Чернівецької області.

Вдома на Віктора чекали мама, дружина, донька і дідусь.