3 грудня 2022 року 56-літній Віктор Горбань був у власному домі в селі Республіканець Херсонської області. Почався обстріл й один із російських снарядів упав на його оселю. Віктор загинув. Дружина Світлана, яка була на подвір’ї, отримала тяжкі поранення.

Віктор народився і жив у Республіканці. Мав фах агронома. Працював бригадиром на виноградниках. Згодом став головою Республіканського відділення сільської ради, а потім його обрали головою сільради у Новокаїрах. Там він працював 5 років. Останній час був охоронником у приватній фірмі.

Під час повномасштабної війни село Республіканець було в російській окупації від березня та до звільнення Збройними Силами України восени 2022 року.

Окупанти переслідували Віктора, пригадала дочка Юлія:

«Це було наприкінці березня. Батькові зателефонували. Головним серед окупантів тоді був Сурен. Він погрожував татові. Тато пішов із дому, а того ж вечора окупанти до нас приперлися з автоматами, шукали його. Батько ховався у лісі. Через городи вночі приходив до хати поїсти та кілька годин поспати. А потім так холодно було, а спокійніше не ставало: окупанти робили засідки, приїжджали, казали матері, що все одно його знайдуть. Уже й вночі тато не міг додому приходити».

Віктору довелося тікати. Рідні допомогли йому переправитися на човні через річковий залив у бік селища Червоний Маяк. Далі він пішки рушив до Берислава, де переховувався у сестри.

До Республіканця повернувся, коли Сурена там уже не було. Разом із рідними не покидав села – пережив окупацію і дочекався звільнення, після якого ворог щільно обстрілював Херсонщину. Один із обстрілів відібрав життя Віктора.

Рідні пригадують його працелюбним, майстром на всі руки – він умів полагодити авто, трактор, мотоцикл. Любив собак, був єгерем. Взимку годував птахів, зайців.

«Батько любив природу. Кожен вечір прогулювався з собаками. Носив зі собою ніж, яким розрізав пастки для тварин. Він був добрим, розуміючим, співчутливим. Мав поступливий характер. Був компанійським. Для мене він найкращий батько», – розповіла Юлія.

«Віктор мав багато друзів. Був справедливим. У компанії був – душа. Для мене, як чоловік, був гарним господарем. Не було чогось, чого би Віктор не міг зробити», – розповіла дружина Світлана.

У Віктора залишилися дружина, дочка, зять і 81-річний батько Світлани.