39-річний В’ячеслав Вакуленко загинув 28 лютого 2022 року в селі Ольшана Ічнянської громади, що на Чернігівщині. Точні обставини смерті невідомі.

В’ячеслав був родом із Прилук. За рік до повномасштабної війни переїхав в Ольшану, що за 15 кілометрів, де був будинок бабусі і дідуся. Війну чоловік зустрів там. Жив сам.

28 лютого в село заїхали російські військові. Того дня вони розстріляли дві цивільні автівки – загинуло четверо людей. Обстрілювали будинки.

«Мій син був ветераном АТО, мав дві контузії. Я не знаю, що там сталося. Мені подзвонили наступного дня його товариші. Вони звернули увагу, що в його хаті світло світиться. Зайшли, а він – мертвий… Кажуть, його підстрелили на вулиці. Він ще метрів 200 пройшов, стукав до людей, просив допомоги, але ніхто не відчинив. Всі боялися тоді, бо колона в селі стояла, і по людях, і по хатах лупили… Вдома він намагався себе перев’язати, але не вийшло», – розповів батько Микола.

В’ячеслава Вакуленка поховали на цвинтарі в селі Ольшана 4 березня. Через постійний транзит ворожих колон зробити це раніше не вдавалося. Похованням займалися родичі та голова села.

В’ячеслав народився в Прилуках. Після школи навчався в училищі в селищі Ладан на будівельника-тесляра. Потім працював за фахом у бригадах у різних містах.

У 2014-му його мобілізували. Служив на Луганщині: місто Щастя, село Дмитрівка.

«Він на КРАЗі пальне возив, – розповів батько. – Потрапляв під обстріли, так отримав контузії. Якось авто зламалося в Дмитрівці. Приїхав його двоюрідний брат, який теж там служив. Полагодив, каже, поїхали з нами. А через дві години, як вони поїхали, ту Дмитрівку перемолотили, нічого не залишилося. Тоді він вижив, а зараз…»

Повернувшись з АТО, В’ячеслав працював у Прилуках водієм автобуса. А потім влаштувався водієм на місцеве сільгосппідприємство. У вільний час обожнював ходити на риболовлю.

Власної родини створити не встиг. У нього залишилися батьки та брат.