В’ячеслав Радченко жив у селі Ягідне, яке російські війська окупували на початку повномасштабної війни. Окупанти дозволили Радченкам залишитися вдома, коли більшість селян зігнали в шкільний підвал.

19 березня 2022 в будинок родини прилетіли два снаряди і знесли стіну. У цей час 61-річний В’ячеслав перебував на подвір’ї. Після поранення уламком ще підвівся і сів на лавку. Та за кілька хвилин – помер.

Його гостю Геннадію Донцю відірвало ногу. Вагітна невістка Радченка та її сестра отримали важкі поранення. Після трагедії усіх трьох окупанти відвезли до лікарні в Росію, а решта родини через день приєдналася до односельців у підвалі школи.

Тіло В’ячеслава залишалося на подвір’ї до 25 березня. Потім його прикопали біля кладовища. Після судмедекспертизи в травні 2022 чоловіка поховали на цвинтарі. На початку квітня ЗСУ вже звільнили Ягідне.

В’ячеслав Радченко народився у селі Пакуль на Чернігівщині. Кілька років із матір’ю жив на Кубані. Коли був у випускному класі, сім’я переїхала в Ягідне.

В’ячеслав закінчив курси водіїв, працював водієм молоковоза. Разом із матір’ю збудували власний дім. Через рік після цього В'ячеслав зустрів майбутню дружину – Надію. Далі було звичайне життя: народження сина і доньки, робота, господарство.

У 2003 році в родині сталася біда. Незафіксована труба шлагбаума влучила у лобове скло молоковоза, в якому їхав В’ячеслав. Він отримав поранення. Після кількох операцій став на ноги і далі жив із пластиною в голові. З того часу працювати водієм уже не міг. Разом із дружиною стали садівниками – вирощували саджанці плодових дерев на продаж.

«За рік до війни донька звозила нас у Єгипет на відпочинок, це ми вперше були за кордоном разом. На 2022-й планували звичайне життя. Зменшили ділянку під саджанці, бо працювати вже важко було. Чоловік обожнював риболовлю, мріяв, що нарешті матиме час на це хобі. Звісно ж, збирався побільше бути з онуком. Між ними був особливий зв’язок, для малого дід був на другому місці після мами. Мій чоловік був неймовірним, із великою відкритою душею. Ми разом прожили 39 років. Тепер його немає. Я не можу до цього звикнути», – сказала дружина Надія.

У В’ячеслава Радченка залишилися дружина, діти та онуки.