Прикордонник Василій Чалий загинув у бою 21 лютого 2023 року на околицях міста Бахмут Донецької області. Того ранку він вийшов на пост замість товариша. Вороги оточили позицію. Під час бою Василій отримав смертельне поранення в ділянку шиї. У січні захиснику виповнилося 23 роки.

Василій народився в селі Новорозсош Луганської області. Закінчив місцеву школу. Вчився на ветеринара, але покинув колед, бо відчував своє покликання в іншому. Любив природу і тварин, цікавився походами, любив збирати мінерали. Всі електричні прилади ремонтував вдома. Будь-яка справа йому давалася легко і на нього можна було завжди покластися. Був щирий. Мав багато друзів, був душею компанії.

З 2020 року Василій служив за контрактом у лавах Державної прикордонної служби України. Був інспектором прикордонної служби 2 категорії у 3-му прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгена Пікуса. Під час повномасштабного вторгнення брав участь у найзапекліших на Донеччині й Луганщині. Влітку 2022 року був поранений у місті Сіверськ Донецької області, але швидко відновився і повернувся до виконання обов‘язків.

За час служби старший сержант Чалий був відзначений нагородами та грамотами, зокрема, нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».

«Вася був справжнім чоловіком з характером воїна, який заздалегідь готував себе до життєвих випробувань. Великим випробуванням стала війна. Вася був дуже добрим, його побратими кажуть, що він нікому ніколи не робив зле і став світлом у кожному житті. Він мріяв подорожувати і записував в нотатках країни, які хотів відвідати. А на війні щодня записував свої думки. Я ним дуже пишаюся. Навіки в пам‘яті наші останні обійми за місяць до його смерті», – розповіла молодша сестра загиблого Поліна.

«Давно не робив записів. Так от моя думка: а що як війна схожа на стрибок із парашутом? По типу – спочатку нам дуже страшно, а потім це перетворюється в ейфорію? Можливо, ми чогось ніяк не можемо збагнути… Чомусь одна думка не дає мені спокою: якщо врахувати історію людства, то вона відбувається лише за участі відомих нам памʼятних моментів. Тоді лишень уявіть, скільки всього відбувалося позаочі, скільки всього неймовірного й поганого: народження, вбивства, образи, сміх, радість... Скільки всього залишилося невідомим для нас...» – писав Василій у своїх нотатках.

Поховали воїна у місті Ковель на Волині.

У Василія залишилися батьки, сестра і брат.