Старший лейтенант Василь Вишиваний, позивний Вандал, загинув 3 березня 2022 року в районі міста Вознесенськ Миколаївської області. Українські воїни тримали оборону, щоб покласти міни і зупинити колону окупантів. Вони майже закінчили роботу, коли почався мінометний обстріл. Василь наказав своїй групі йти в укриття приблизно за 200 м. Він і його заступник відходили останніми та не встигли сховатись. Чергова міна попала в ті, які були в землі – все здетонувало. Обоє загинули. 13 лютого офіцеру виповнилося 28 років.

Василь народився в селі Дуліби Львівської області. У 2009 році закінчив сільську школу. У 2014-му здобув фах механіка в Жидачівському професійному ліцеї. Далі вирішив обрати шлях військового і підписав контракт зі спеціалізованим відділом військової служби правопорядку Західного територіального управління. З 2015-го брав участь в АТО на Луганщині й Донеччині. У 2019 році закінчив Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та отримав звання лейтенанта.

Після випуску офіцера направили на службу до 80-ої окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України. Там він обійняв посаду командира інженерно-саперного взводу і продовжував захищати Батьківщину в ООС. У перші дні повномасштабної війни Василь разом із підрозділом боронили Південний напрямок.

Його старший брат Кирило Вишиваний був також військовослужбовцем і загинув через 10 днів після Василя внаслідок ворожого ракетного удару по Яворівському полігону.

«Наша сім'я ще досі не може оговтатись від подвійної втрати. Василь був молодшим за мене на 12 років. Я його практично сама виховала, оскільки батько майже не брав у цьому участі, а мати працювала, щоб нас прогодувати. Василь загинув як Герой, рятуючи особовий склад. Мої брати стали першими, хто загинув у Ходорівській громаді з початку повномасштабного вторгнення. Я – сестра і мені болить, а біль від втрати синів для батьків – то страшне горе, яке я спостерігаю, витягаю з дна, лікую. Але й я буваю безсила», – розповіла рідна сестра загиблого Наталія Боднар.

Посмертно Вишиваний Василь Васильович нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Похований офіцер в рідному селі.

Місцеву школу, де брати навчались, назвали на їх честь – «Школа імені братів Вишиваних».

У Василя залишилися батьки та сестра.