74-річний Василь Тараш отримав важкі поранення під час обстрілів селища Велика Новосілка на Донеччині. У його дім влучив снаряд. Василя Тараша госпіталізували, та врятувати життя не вдалося. 30 травня 2022 року він помер.

«Василь Васильович і його дружина Віра Павлівна отримали тяжкі поранення. Василя спочатку відвезли у медичний заклад у Курахове, а потім – у Дніпро, де його серце зупинилося. Життя Віри вдалося врятувати», – розповіла Віра Олексіївна, колега загиблого.

Василь Тараш народився у родині приазовських греків румеїв у селі Красна Поляна Волноваського району. Мав вищу освіту у сфері сільського господарства. Працював агрономом, заступником начальника відділу сільського господарства у Великоновосілківський громаді. Вийшов на пенсію. Останні 5 років життя очолював Великоновосілківську районну раду ветеранів, що опікувалася ветеранами Другої світової війни. Займався виноградарством: вирощував різні сорти лози, охоче пригощав плодами інших. Любив рибалити.

«Він практично все життя працював у сільському господарстві, на землі. Сам побудував будинок. Мріяв, щоби діти успадкували його, працювали на землі, продовжили його справу. Василь Васильович – людина-енергія, сила. Він розумів проблеми ветеранів, до кожного ставився з чуйністю. Цьому навчив і мене. Він говорив, що потрібно пам'ятати про ветеранів не лише на свята. Ми приїжджали до них додому, фотографували, записували їхні історії, допомагали з ліками та оформленням матеріальної допомоги, отриманням продуктових наборів. Добилися встановлення стели пам'яті полеглим у Другій світовій війні... Василь Васильович був дуже обурений нападом Росії. Я більш ніж упевнена – якщо би він жив, то волонтерив би, або ж рвався би на фронт», – розповіла Віра Олексіївна, колега загиблого.

Василя Тараша поховали на цвинтарі у Запоріжжі.

У загиблого залишилися дружина, діти, онуки, правнуки.