Старший сержант Василь Козак загинув 4 лютого 2023 року в бою з окупантами в районі села Олександропіль на Донеччині. Захиснику було 47 років.

Василь народився в селі Бистрик Житомирської області. Закінчив там школу. Після 18-річчя пішов на службу до Внутрішніх військ МВС України. Мріяв про свій будинок та сім'ю. Оселився в Києві та зустрів своє кохання – Вікторію, з якою у 1996-му одружився. За три роки у пари народився син Максим, якого вони чекали з нетерпінням. Хлопчик став втіхою для чоловіка, Василь був найщасливішим татом, який радів усім успіхам і досягненням Максима, і завжди був для нього підтримкою. З часом родина переїхала в рідне село Василя, до мами Ольги, якій чоловік допомагав по господарству. Часто їздив до рідної сестри Майї та її сім’ї. У 2020 році після смерті матері повернувся до Києва та влаштувався в охоронну фірму. Намагався налагодити подальше життя, не опускав рук і знову брався за свої цілі.

З початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022-го, чоловік був добровільно мобілізований до лав ЗСУ. Проходив службу в Окремій президентській бригаді імені Богдана Хмельницького.

«Василь був підтримкою для нашої сім'ї та міцною опорою для рідної сестри Майї. Для мене з сестрою був найкращим другом, який завжди підкаже, що робити. Дуже любив свого сина, радів усім його успіхам і починанням. Був справедливим і відважним, як стверджують його побратими, з якими він стояв пліч-о-пліч, гідно тримаючи позиції», – розповіла племінниця та похресниця загиблого Валентина Гуща.

Посмертно Василя нагородили відзнакою МОУ «Знак Пошани».

Поховали воїна у рідному селі на Житомирщині.

У нього залишилися дружина Віта, син Максим, сестра Майя, племінники, інші рідні, друзі та побратими.