Битва за Мощун у березні 2022 була однієї із важливих битв оборони Києва від російських окупантів. Село розташоване на шляху до столиці, поблизу річки Ірпінь. 11 березня ворог почав масований штурм Мощуна. Того дня під час обстрілів загинув пенсіонер Василь Духота. Йому був 71 рік. Після початку повномасштабної війни Василь не хотів покидати свого села.

«5 березня з Мощуна виїхала мама зі старшою сестрою, а батько їхати категорично відмовився. Я тоді теж не поїхала, але потім почалися постійні обстріли, я бачила, як горить сусідній будинок, наша хата аж двигтіла. 7 березня вмовила чоловіка виїхати через Пущу-Водицю до Києва. Тато так і не захотів залишати свій будинок. Про його загибель ми дізналися десь 19-20 березня, адже зв’язку з Мощуном не було. Нам повідомили, що він загинув 11 березня. Пішов до сусідів зарядити телефон від генератора. Потім вийшов у двір і в той момент снаряд потрапив у сусідній будинок. Батька вбило уламками», – розповіла Оксана, молодша донька загиблого .

Василь Духота народився в Росії, у Пермській області. Його батько ще під час Другої світової потрапив у Росію, там одружився. Та він весь час хотів повернутися в рідне село Мощун. У 1974 разом із дружиною, яка була росіянкою, та дітьми вони оселилися в селі, побудували тут будинок. Василь здобув освіту агронома. До пенсії працював лісником. З дружиною Марією прожили майже 50 років, кілька місяців чоловік не дожив до «золотого весілля».

«Батько нас усіх дуже любив. Був добрим, щедрим, усім допомагав. Згадуємо його кожен день. Він нічого не боявся, навіть під обстрілами, коли мені з хати страшно було вийти, він бігав у кінець села до магазину, поки той ще працював», – розповіла Оксана.

У Василя Духоти залишилися дружина, три дочки, п’ятеро онуків та п’ятеро правнуків. Один із них народився у листопаді 2022, прадідусь про це вже не дізнався.

Обстріли знищили також будинок Василя. Літня кухня й гараж теж вигоріли вщент, було знищено практично все майно родини.