Старший солдат Валерій Згонник на псевдо Батя помер 29 квітня 2022 року в місті Маріуполь на Донеччині. Під час бойових дій він отримав важкі поранення в область черевної порожнини, переніс операцію. Через кілька днів у захисника зупинилося серце. Йому було 49 років.

Валерій був родом із села Лиман Харківської області. Впродовж 30 років жив із сім’єю в Маріуполі на Донеччині. Працював водієм маршрутки. 2017 року підписав контракт з Національною гвардією України. Служив водієм у Маріупольському військовому гарнізоні.

«Незадовго до повномасштабного ми з чоловіком перехворіли ковідом. У Валерія це дало ускладнення на нирки. 17 лютого він переніс операцію. Коли почалася велика війна, з пакетом ліків виписався додому. Міг виїхати з Маріуполя в будь-яку лікарню. Але він зібрав усі ліки і поїхав у частину. Мені сказав, щоб з сином, невісткою і внучкою виїжджали в інше місце і чекали його там. А сам зняв обручку і сказав: «Ви маєте жити! Ви маєте жити!», - розповіла дружина Елеонора Згонник.

Родина Валерія виїхала в іншу область. Валерій дзвонив дуже рідко, був небагатослівним. Якось зізнався: «Найважче бачити, як гинуть мирні люди і тварини, а допомогти нічим не можу».

«2 травня до мене подзвонили, що у Валерія не витримало серце. Розповіли, що 20 квітня під час боїв біля «Азовсталі» він отримав важке поранення в живіт. Його прооперували. Але 29 квітня серце зупинилося. Мій коханий чоловік два тижні не дожив до евакуації військових. Ми з ним прожили 22 щасливих роки. Це була світла, добра, хазяйновита людина. Сім’янин з великої букви. Радів усьому. Захоплювався рибалкою. Дуже любив собак. Казав, якби в нас була хата, зробили б притулок для тварин. Мав золоті руки, якими в квартирі зробив красу і порядок, щоб на старість відпочивати. Хто там зараз, не знаю. Ми оголошені окупантами в розшук. Я невдовзі після загибелі чоловіка пішла у військкомат, щоб мобілізували. У 53 роки. Доводила, що «мені туди дуже потрібно». І тепер я солдат ЗСУ. Внучка каже: «Мій дідусь – герой, і бабуся трохи», – розповіла Елеонора Згонник.

Воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У Валерія залишилися дружина, син, невістка і внучка.



***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героїв спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.