Життя 42-річного водія газовоза Валерія Вербицького відібрав російський обстріл 3 жовтня 2024 року. Це сталося об 11.20 у прикордонному селі Гірськ на Чернігівщині.

Поряд загинув його колега-експедитор Сергій Головченко та 6-річна місцева дівчинка Милана Черняк.

Того дня російські війська випустили по селу чотири снаряди зі ствольної артилерії. Валерій, Сергій та Милана згоріли...

«Я розмовляла з чоловіком о 9.34. Казав, що в дорозі, що чомусь не хочеться нічого робити. Я ще подумала: осінь, депресія… А згодом у фейсбуці побачила спалену машину, впізнала, вона чи не одна у нас в районі. Отак і дізналася, що Валерія більше немає», – сказала дружина Наталя.

Чоловіка поховали у містечку Мена, де жила родина.

Валерій народився у місті Борзна на Чернігівщині. Після школи навчався заочно на бджоляра. Та за спеціальністю не працював. Пов’язав своє життя з автомобілями.

Після армії працював у Києві, потім у Мені на Чернігівщині. У 2016-му їздив на роботу за кордон, водив фуру.

Після народження донечки вирішив працювати на місцевих підприємствах. Згодом влаштувався у компанію, що продає населенню газ для заправлення балонів.

«На роботі треба було багато обов’язків виконувати. Важко. А потім війна, окупація. Машина фірми залишалася в Мені, то Валерій заправляв людям газ в окупацію. Після звільнення області продовжив працювати на цю фірму», – розповіла Наталя.

Чоловік намагався не хвилювати дружину, не розповідав, що їде саме на прикордоння. Казав, що буде у Сновську. Загалом возили газ у Чернігівську та Сумську область.

«Він завжди був обережний, розважливий. Якби знав про небезпеку, то не ризикував би. Знаю, що колись їх не пропустили в село в Новгород-Сіверському районі, бо там дрони літали. Я запитувала, чи не страшно йому їхати. А він відповідав: там теж люди живуть і їм потрібен газ. А воно он як вийшло», – зі сльозами сказала дружина.

Валерій захоплювався технікою. Побудував дім для родини, посадив яблуневий сад. Мріяв придбати вантажівку і самостійно займатися перевезеннями…

У Валерія Вербицького залишилися дружина, їхня спільна донька і донька дружини від попереднього шлюбу, яку він виховував із шести років та любив як рідну. А також за ним сумують батьки, сестра і бабуся.