Молодший сержант Валерій Шихов загинув 22 вересня 2022 року в бою з окупантами біля села Берестове на Донеччині. У серпні воїну виповнилося 48 років.

Валерій народився і жив у місті Снятин Івано-Франківської області. У школі захоплювався спортом, мав звання кандидата в майстри спорту зі спортивного орієнтування. Після закінчення Снятинської школи-інтернату здобув спеціальність автослюсаря у Чернівецькому ПТУ №6. У 1993 році був призваний до лав Української армії. Після закінчення служби зі старшим братом відкрили майстерню з ремонту холодильників і пральних машин. Валерій зарекомендував себе відповідальним, добросовісним майстром. Дуже любив природу і тварин. Постійно мав із собою корм для безпритульних котів і собак. Добре грав у шахи.

24 лютого 2022 року чоловік, не чекаючи повістки, вирушив до військкомату. Через 4 дні приєднався до лав захисників. Став стрільцем у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» ЗСУ.

«Завжди щирий, добрий, небагатослівний. Він дуже рідко сердився, всі проблеми вирішував з посмішкою… У 1996 створив сім’ю, виховував двох синів. Побудував будинок, посадив сад, побавив маленького онучка… Ранок починав з чашечки кави і партії в шахмати зі мною. Називав це «мат до кави» для зарядки розуму. Коли почув страшну звістку 24 лютого 2022 року, то не чекав повістки. Сам пішов до військкомату. Захищав Київщину, Житомирщину. У травні їхня частина була передислокована на Схід. Валерій у важких боях боронив Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Розказував, що не було такої зброї, яка б по них не гатила… Але ніколи не скаржився… Завжди кожна розмова закінчувалася словами «все буде добре!». Неодноразово рятував побратимів на полі бою, надавав їм медичну допомогу. Також допомагав евакуювати поранених, виносив загиблих друзів. Наприкінці літа 2022 року приїжджав у відпустку. Тішився, що вони зуміли не пустити війну в рідний край. 22 серпня повернувся на передову – під Бахмут, де і загинув», – розповіла дружина воїна Людмила.

Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали захисника у рідному місті.

У Валерія залишилися мама, дружина, сини, невістка й онук.