45-річний десантник Валерій Рисінський, позивний Рись, загинув 14 березня 2022 року біля села Кам'янка під Ізюмом на Харківщині. Виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий мінометний обстріл та отримав смертельні поранення.

Валерій народився в селі Дмитрівка Київської області. Закінчив місцеву середню школу. Працював водієм-експедитором. Любив спорт, захоплювався армреслінгом і гирями. Був неодразовим чемпіономом району з армреслінгу. Також обожнював грати у футбол, брав участь у місцевих змаганнях. Дуже любив собак, тренував та виховував сімейну вівчарку. У 2014 році брав участь АТО на Донбасі у складі НГУ, отримав відзнаку Президента Україна «За участь в антитерористичній операції».

Під час повномасштабної війни чоловік знову став на захист рідної країні. Цього разу Валерій приєднався до Збройних Сил України. Воював проти окупантів у лавах 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.

«Мій чоловік був чудовою людиною. Дуже любив свою сім'ю, виховав синів. Був чуйною людиною, яка за першої необхідності завжди приходила на поміч. Народився він у великій родині (8 дітей), рано втратив матір і в підлітковому віці став опорою для менших сестер і братів. Коли почалась повномасштабна війна, без вагань відправився у військкомат, сказав: «Хто, як не я?». Він хотів, щоб наші діти жили у вільній країні і не знали , що таке війна. Він був справжнім патріотом. Я дуже сильно любила свого чоловіка, він був моїми крилами, у нас були великі мрії на подальше життя, які, на жаль, ніколи не здійсняться», – розповіла Валентина Рисінська.

Посмертно солдата Рисінського нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Героя на Берковецькому кладовищі в Києві.

Вдома на Валерія чекали дружина, двоє синів, сестри та брати.