top of page
Загиблі у війні Росії проти України
![Валерій Петровський](https://static.wixstatic.com/media/52bed7_b3c98e7cf2a1413ea831442302b6a569~mv2.png/v1/fill/w_460,h_460,al_c,q_85,usm_0.66_1.00_0.01,enc_auto/Image-empty-state_edited_edited.png)
Валерій Петровський
8 березня 2022 р.
70-річний Валерій Петровський із селища Гостомель на Київщині загинув 8 березня 2022 року від осколкового поранення. Снаряд прилетів на подвір’я, коли чоловік вийшов з хати.
«Його дуже побило осколками. Приїхали окупанти, забрали до свого лікаря, але тут же привезли назад – бо чоловік дорогою помер. Ми зібралися з трьома сусідами і поховали його у городі», – розповіла дружина Ніна Федорівна.
Валерій Петровський народився на Черкащині. Жив на Київщині. Працював на заводі «Артем». Потім – дільничним у військовому містечку та начальником паспортного режиму. Дуже любив читати.
«Для чоловіка література – це було все. У нас стільки тих книжок!.. Був хазяїном. Доглядав за коровою. Моїм ділом було тільки її подоїти», – додала Ніна Петровська.
Після початку повномасштабної війни Ніна з Валерієм не планували евакуюватися, не хотіли покидати корову, яку тримали на господарстві. Навіть після втрати чоловіка Ніна залишилася із твариною у пошкодженому будинку. Згодом волонтери допомогли полагодити дах і вікна. Проте за понад два роки від загибелі Валерія половина дому жінки – без світла, стіни побиті, ванна – розбита. Самотужки вона не може відремонтувати будинок, а допомоги з цим, каже, ніяк не отримає…
Цей дім збудував батько Ніни, 1978 року він з родиною переїхав на Київщину з Донбасу. Ніна пішла працювати на завод «Артем», там і познайомилася з Валерієм.
У Валерія Петровського, крім дружини, залишилися дочка, син та двоє онуків. Син захищає Україну на передовій.
Розкажіть про цю історію іншим
bottom of page