Життя Валентини Никипорець відібрав російський обстріл Циркунів на Харківщині 27 березня 2022 року. Вона бігла до укриття й загинула від прямого влучання снаряда. Чоловік Петро затримався трохи, щоби взяти з собою ліхтарик, це й врятувало тоді його життя.

Разом із односельцями він поховав останки Валентини на подвір’ї. Згодом рідні перепоховали на кладовищі.

Валентині було 64 роки. Народилась у Циркунах і все життя прожила там. За фахом була вчителькою української мови і літератури. Майже 15 років працювала завідувачкою дитсадка. Потім – учителькою у школах Харкова й Русько-Тишківському ліцеї. Вже на пенсії також була завідувачкою матеріального забезпечення у Циркунівському ліцеї. Любила дітей і знаходила підхід до них. А діти відповідали їй взаємністю.

«Матуся була нашим сімейним Сонцем. У неї на всіх вистачало тепла. Розумна, мудра, щира, турботлива. Вміла заспокоїти і допомогти у надскладні моменти. Нам так не вистачає її підтримки. Мама була скарбницею порад. Дуже дружелюбною і відкритою. Співала українських пісень, мала чарівний голос. Її відхід нагадує нам, як важливо бути вдячними за кожен момент разом. Мама писала щоденник, коли була в окупації. Описувала майже кожен день. Там завжди лежали малюнки онуків і кілька сімейних фото. Це наш сімейний скарб, читати який без сліз – неможливо. Я вдячна їй за те, що вона зробила внесок в історію нашої сім’ї, написавши для майбутніх поколінь нагадування про те, що ворог зробив із нашою родиною і країною», – розповіла донька Руслана.

Чоловік Валентини помер у 2025 році. У неї залишилися донька, син, зять, невістка й онуки.