Після перебування в російській окупації впродовж пів року й майже десяти місяців життя у прифронтовому місті раптово помер 66-річний Валентин Зіньковський. Це трапилося 23 липня 2023 року, коли він був у своїй квартирі. Після розтину лікарі вказали причину – відрив тромбу легеневої артерії.

«Життя в окупації – це щось схоже на тримання тебе в темній задушливій кімнаті, де постійно чатує небезпека, немає свіжого повітря і ти не знаєш, що тебе чекає навіть через 5 хвилин. Потім, коли вдається вирватися або твоє місто звільняють, відчуття свободи – як ковток свіжого повітря. Але, на жаль, ворог ще поряд, він підступний, починає руйнувати все, що тобі рідне і дороге. Постійний стрес і боротьба за виживання однозначно вкорочують життя, а інколи й вбивають», – розповів товариш Валентина, Сергій Гриценко.

Валентин Зіньковський народився 4 жовтня 1956 року в місті Подільськ на Одещині. Закінчив Український державний університет залізничного транспорту в Харкові. Працював в Узбекистані, а потім жив у місті Купʼянськ, що на Харківщині – звідти його дружина. Кілька років працював у локомотивному депо «Купʼянськ-Вузловий» на керівних посадах. Із початку 1990-х перейшов у будівельний бізнес, був співзасновником і одним із керівників будівельної компанії. Останні десять років мав магазин будівельних матеріалів у Купʼянську. Поза роботою любив рибалити, спілкуватися з друзями та відпочивати на природі. Валентина пригадують веселим, активним, добрим.

«Кожна зустріч із ним проходила у стилі гумору і дотепних анекдотів. Десятки років ми йшли по життю поруч. Було все – ремонти, риболовлі, веселі ночі в наметах на березі водосховища, поїздки близькі і далекі... Клята війна внесла свої корективи», – додав Сергій Гриценко.

У Валентина Зіньковського залишилися дружина Наталія і син Віктор.