Солдат Вадим Прокопчук на псевдо Маестро поліг 12 лютого 2024 року у боях із окупантами за Авдіївку на Донеччині. Під час виконання бойового завдання та евакуації пораненого побратима отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу. Тепер воїнові назавжди 22 роки.

Вадим народився в Луцьку. Із дитинства захоплювався музикою. Закінчив Волинський фаховий коледж культури та мистецтв імені Ігоря Стравінського. У 2023 році став випускником Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського. Вадим грав на тромбоні. Паралельно з навчанням підпрацьовував у різних музичних гуртах, а також на будівництві.

Із початком повномасштабного російського вторгнення хлопець долучився до лав ТрО. Брав участь у звільненні Київщини в складі 100-ї бригади. У березні 2023-го перевівся до 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, де командував підрозділом.

За час служби Вадим був нагороджений почесним нагрудним знаком Командувача Сухопутних військ за особисту хоробрість, а також відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та медаллю «Ветеран війни».

«Дивлячись на Вадима, я завжди дивувалася, наскільки різносторонньою та багатогранною може бути людина. Він – сталевий воїн, у якого немає ні краплі слабкості чи боягузтва. Він завжди тримав розум холодним і був здатен ухвалювати сміливі рішення. Він – християнин із чіткими цінностями. Він – зранений побратим, якому до сліз болить через втрати, але який показує це лише перед дружиною, інколи рідними. Він – мудрий чоловік, який завжди знає відповідь і знайде пораду, якщо попросиш (хоч і має життєвий досвід тривалістю в недовгі 22 роки). Він у душі – весела дитина. Він – романтик (хоч з виду не скажеш), який вміє красиво показати, що кохає. Він – грізний борець за справедливість. Безкомпромісний до зла. Він – відвертість у критиці та звичайних душевних розмовах. Він зумів об’єднати навколо себе людей із різними характерами, вподобаннями, поглядами та статусами.

Він – вправний музикант-тромбоніст, який захоплюється своїм інструментом. Він – чоловік, який поважає дружину, вибудовуючи здорові стосунки окремих особистостей. Він – хороший син, який завжди знайде час для розмови з мамою. Він – турбота на відстані тисяч кілометрів. Він – взірець для наслідування. Він – відданість справі та дисципліна. Він – велика й безкорислива любов», – написала його дружина Юлія.

Поховали Вадима на Алеї Слави в місті Ківерці на Волині.

У нього залишилися дружина та батьки.