Боєць Вадим Паровай прийняв свій останній бій 1 грудня 2024 року біля селища Гродівка у Покровському районі на Донеччині. Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу. Військовому було 33 роки.

Вадим народився у селі Колюхів Вінницької області. Закінчив Барський фаховий коледж транспорту та будівництва за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія». Одружився, жив із родиною у селищі Тиврів на Вінниччині. Працював у Тиврівському РЕМ (район електричних мереж), пізніше – на СТО, а останнім часом займався ремонтом будинків і перекриттям покрівлі. Любив відпочинок на природі, риболовлю та автомобілі BMW.

Під час повномасштабної війни чоловік став на захист Батьківщини. Воював у лавах 122-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Був стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 211-го окремого батальйону (в/ч А7380).

«Вадим був дуже добрим, спокійним, урівноваженим, відповідальним, працьовитим, життєрадісним. Не любив конфлікти і завжди дарував близьким свою неймовірно гарну, щиру посмішку та чудовий настрій. Обожнював свою донечку Олічку, проводив з нею кожну вільну хвилинку і дуже мріяв у вересні наступного року відвести її в перший клас», – розповів рідний брат захисника.

Поховали воїна у селищі Тиврів на Вінниччині.

У нього залишились батьки Марія та Микола, брат Олександр, дружина Тетяна та донька Ольга.