Капітан Вадим Манько, позивний Омут, поліг 13 серпня 2022 року поблизу села Соснівка на Харківщині. Російські окупанти здійснили дистанційний керований підрив української броньованої машини, яка прямувала за пораненими. Старшим групи медичної евакуації був Вадим Олександрович. Він наказав пораненим побратимам евакуюватися, а сам, попри численні поранення тулуба та ніг, прикривав їхній відхід кулеметним вогнем з башти бойової машини.

Вадимові було 26 років. Він народився в Харкові. 2017 року закінчив Національну академію Національної гвардії України за військовою спеціальністю – офіцер по роботі з особовим складом, референт-перекладач. Проходив службу в окремому загоні спеціального призначення Східного територіального управління Національної гвардії України.

Брав участь в АТО/ООС. З перших днів повномасштабного вторгнення продовжував боронити Україну.

«Вадим був надзвичайно щирим, добрим та іронічним. Ми з ним познайомились, коли я прийшов до загону. Він тоді мені здався дещо відстороненим і замкненим. Проте пізніше виявилося, що це – товариш, про якого можна лише мріяти. Дуже надійний. Ніколи не цурався допомогти, при цьому своїм проблемам давав раду переважно сам. У бойовій роботі він був рішучим, але завжди залишався з холодною головою. Вадим переважно спеціалізувався на тактичній медицині, але постійно розвивався і допомагав нам. У нього це дуже класно виходило. Він знав та вмів дуже багато. Останнім часом він почав освоювати аеророзвідку, і тут також він діяв дуже професійно», – сказав побратим з позивним «Боксер».

У Вадима Манька залишилися дружина та інші рідні.

Захисник нагороджений медалями «За військову службу Україні», «Захиснику Вітчизни» та відзнакою президента України «За участь в антитерористичній операції». Посмертно був удостоєний звання Герой України.

У Харківському ліцеї №54 відкрили меморіальну дошку загиблому захиснику. Також Харківська міськрада перейменувала вулицю Чкалова на вулицю Вадима Манька.