Молодший сержант Вадим Лалазарян, позивний Ара, помер 12 серпня 2023 року в Запорізькому госпіталі внаслідок важких поранень, отриманих у бою біля села Роботине Запорізької області. Наступного місяця, 20 вересня, захиснику виповнилося б 27 років.

Вадим народився в селі Білозірка Тернопільської області. Здобув середню освіту. Жив на Івано-Франківщині. Працював на будівництві в Україні та за кордоном. З дитинства захоплювався грою у футбол. Мріяв про власну родину та сімейний затишок.

Під час повномасштабної війни, у серпня 2022 року, чоловік приєднався до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ. Проходив службу в 46-ій окремій аеромобільній бригаді. Був командиром відділення. Брав участь у звільненні Херсонщини та боях за місто Соледар на Донеччині, а потім вирушив обороняти Запорізький напрямок. Був нагороджений відзнакою «Шлях честі».

«Вадим був дуже чесною і справедливою людиною, пішов добровольцем на війну... Ми були з ним разом 7 місяців. У нашому знайомстві проявив ініціативу він, але він мені спочатку не сподобався. Та від нього прозвучала фраза: «Ти ще за мене заміж вийдеш». Через деякий час ми почали зустрічатися, він був дуже ввічливим і завжди посміхався. Приїжджав до мене, ми гуляли, проводили час, все було дуже добре… 13.04.2023 року він зробив мені пропозицію. Коли навчався на молодшого сержанта у Житомирі, вмовив начальство відпустити його в Донецьку область, щоб освідчитися. Ми планували весілля на 13.10.2023… 5 серпня він приїхав до мене на день. Потім я відвезла його на ту територію, де вони мешкали з бригадою, ми всю дорогу тримали один одного за руку і не відпускали. Приїхавши на місце, я обійняла його, він вийшов з машини і посміхнувся. Я запамʼятала, як він ішов…» – поділилася спогадами його наречена Анастасія.

Ввечері 6 серпня Вадим поїхав на чергове бойове завдання під село Роботине. Написав коханій: «Зайка, все буде супер, рідна, клянуся. Я тебе також дуже кохаю сильно». А вже 9 серпня він почав прощатися: «Сонечко, ти мене пробачиш, якщо я в один день піду на небо, у нас тут важко, виїзд дуже складний. Пробач, я завжди приходитиму до тебе». Анастасія зателефонувала йому, заспокоювала та казала, що все буде добре. Вранці 11 серпня побратим Вадима повідомив, що Ара в лікарні. Дівчина не повірила, думала, що це жарт. Одразу зателефонувала коханому, була впевнена, що він зараз візьме слухавку. Проте ніхто не відповів. Анастасія продовжувала писати Вадиму повідомлення, сподівалася, що він вийде на зв'язок. А 12 серпня командир Ари повідомив, що його більше немає… Відтоді дівчина часто бачить коханого уві сні.

Поховали десантника в селі Кричка на Івано-Франківщині.

У Вадима залишилися батьки, наречена, рідні, друзі та побратими.